Словник української мови (1927)/збіжжя
| ◀ збіжалий | Словник української мови З збіжжя |
збіжний ▶ |
|
Збі́жжя, жя, с. 1) Зерновой хлеб. Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає. Ном. № 5849. 2) Имущество (движимое). Три злодії у коморі одбили засов і забрали збіжжя і скриню витягли. Мил. 6. Зносили всяке збіжжя, злидні, і оддавали все на рать. Котл. Ен. IV. 60.