пи́ти, плю́, пиш, гл. Прививать, привить. Защіпляти віспу. НВолын. у.
Защіпну́ти. См. Защіпа́ти.
Защо́кати, каю, єш, гл. Начать говорить що.
За-що-раз, нар. Постоянно, всякий раз. За-що-раз дощ зачинається з тії закутини. Каменец. у.
*Защу́лити, лю, лиш, гл. Закрыть, заткнуть. Хлопець заплющив очі й защулив вуха. Крим.
Заюдо́ви́ти, влю, виш (= зайудо́ви́ти), гл. Сделаться вдовым. Не есть ти мені мати — лютая змія, мене молодого заюдовила. Чуб. V. 706.
За́юк, ка, м. = За́єць. Желех.
*Заю́рзатись, заюся, єшся, гл. Заерзаться, засоваться. Пан аж заюрзався по призьбі. Коцюб.
Заюри́ти, рю́, риш, гл. 1) Зашалить. Дідона кріпко заюрила, горщок з вареною розбила. Котл. Ен. I. 20. *2) Забурлить. Заюрили думки, бажання, заміри. Дн. Чайка.
Заюртува́тися, ту́юся, єшся, гл. Придти в волнение, возбуждение, смятение. К. Желех.
Заюхто́ритися, рюся, ришся, гл. 1) Закапризничать. От і заюхторились — годі косить. 2) Безл. Заю́хторилося. Захотелось (о капризном желании, несколько презрительно). От, заюхторилося їй у город. Богодух. у.
*Заю́шений, а, е. Окровавленный. Побили того хлопця, прийшов додому заюшений. Крим.
Заюши́ти, шу́, ши́ш, гл. 1) Политься (о крови). Луснув він його по голові ґерлиманом і зразу заюшилася кров. Новомоск. у. 2) Окровавить. Увійшов старий у хату обшматований, побитий, заюшений. Гринч. II. 171.
Заюши́тися, шу́ся, ши́шся, гл. 1) Окровавиться. Заюшився кров'ю. Черк. у. *2) Запачкаться соком растения. Черн. г. Сл. Яворн.
Зая́ва, ви и *зая́вка, ки, ж. Заявление. Сл. Нік.
Заявля́ти, ля́ю, єш, сов. в. заяви́ти, влю́, виш, гл. Заявлять, заявить, об'являть, об'явить. Моя любая дитино, заявляю тобі мою волю. Стор. МПр. 71. Треба, мати, людям заявляти. Чуб. V. 734.
*Заявля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. заяви́тися, влю́ся, вишся, гл. 1) Представляться, представиться. Міністр заявився парламентові. Пр. Пр. 1925. 2) Появляться, появиться, показываться, показаться. Довго десь пропадав, а оце знову в нас заявився. Херс. Нік.
*Зая́вник, ка, м. Заявитель. Сл. Нік.
Зая́кати, каю, єш, гл. Заговорить, закричать: «Я! я!» Братця! хто хоче горілку панську пити? — Я! я! я! так усі й заякали. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Зая́коритися, рюся, ришся, гл. Согнуться. Дивись, як якорь заякорився. Борз. у.
Зая́ловіти, вію, єш, гл. О корове: быть без теленка (в данном году). Як заяловіє корова, то продам. Черк. у.
Заяло́зений, а, е. Засаленный, *измазаный чем-либо. Пир. у., Конон.
Заяло́зити, жу, зиш, гл. Засалить, *измазать чем-либо. Пир. у., Конон.
Заяло́зитися, жуся, зишся, гл. Засалиться, *измазаться.
За́ян, на, м. Сказочный герой, зачавшийся от полученного от зайца яблока. Грин. II. 260.
За́янець, нця, м. = За́єць. Вх. Пч. II. 6.
Заяри́нитися, нюся, нишся, гл. В загадке: Звечора заяринилось, а к світові засандричилось. (Діжа з кістом). Мнж. 174.
*Заяри́тися, рю́ся, ри́шся, гл. Придти в сильное половое возбуждение. Сл. Яворн.
*Зая́ровець, вця, м. О человеке: живущий за оврагом, логом. Пир. у., Конон.
Заяро́вувати, вую, єш, гл. Вкладывать, вделывать (полки в шкаф). Киев.
Заяро́вуватися, вуюся, єшся, гл. Вкладываться, вделываться (о полках в шкафу). Полички в миснику заяровуються. Киев.
*За́яро́к, ка, м. Место за оврагом, логом. А Грицько Харланенко яблунь насадив на своєму городі на заярку. Пир. у., Конон. Умань.
Зая́сля, ля, с. Ясли. Купи та купи коняку… «А годувати чим я буду? Тебе в заяслє положу?» Рудч. Ск. II. 174.
*Заясни́ти, ню́, ни́ш, гл. Сделать
