поривать, закупорить, затыкать, заткнуть.
Зашпунто́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. зашпунтува́тися, ту́юся, єшся, гл. Закупориваться, закупориться, крепко запереться. В замку Корсунськім зашпунтувались.
Зашрубо́вувати, вую, єш, сов. в. зашрубува́ти, бу́ю, єш, гл. Завинчивать, завинтить.
Заштабува́ти, бу́ю, єш, гл. Забить железными полосами. Желех.
Зашто́вха́ти, ха́ю, єш, гл. 1) Затолкать, начать толкать. 2) Затолкать, забить толчками (с ударением на втором слоге).
Зашто́кати, каю, єш, гл. 1) Начать говорить «что». 2) Сбить с толку, поставить в тупик. Я його як заштокав, так він не знав шо й казати. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Зашто́куватися, куюся, єшся, гл. Употреблять в разговоре «что» (о великоруссах). Отто воно (Псковська) губерня. А говорять так, що заштокуються. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Заштри́ка́ти, ка́ю, єш, гл. 1) Начать колоть, заколоть. Як застудив голову, в ушах заштрикало. 2) Заколоть, исколоть.
Заштурмо́вувати, вую, єш, гл. = Затушко́вувати. Константиногр. у.
Зашуборта́ти, рчу́, ти́ш, гл. Зашуметь, застучать. Вх. Зн. 20.
Зашуга́ти, га́ю, єш, гл. Залетать рассекая воздух. Зашугали сірі орли, літаючи над трупами.
Зашу́кувати, кую, єш, гл. Подыскивать. Вівчарь, що пас громадську отару, зашукував хлопців у поміч. Мир. ХРВ. 37.
Зашули́ти, лю́, лиш, гл. В игре в шуль: бросить палку так, чтобы она концом подсунулась под лежащую на земле палку. КС. 1887. VI. 477.
Зашумі́ти, млю́, ми́ш, гл. Зашуметь. А в городі та у Львові зашуміли верби. Макс. 80.
Зашумоті́ти, мочу́, ти́ш, гл. Зашуметь (в голове). Випили ми по чарці і по другій… зашумотіло у його. О. 1862. I. 48.
Зашумува́ти, му́ю, єш, гл. Запениться.
*Зашурува́ти, ру́ю, єш, гл. Загрязнить. Зашурували одежу. Л. Укр.
Зашушу́кати, каю, єш, гл. Зашептать.
Заща́вити, влю, виш, гл. Ударить. Защавив його по пиці, що ну-ну! Екатериносл. г.
*Защади́ти, джу́, ди́ш. Сберечь, с'экономить. Желех.
Защебета́ти, чу́, чеш, гл. 1) Защебетать. Защебетав жайворонок, угору летючи. Шевч. 30. Защебече соловей уночі, розвеселить мої чорні очі. Чуб. III. 147. 2) Заговорить быстро и весело. Повеселішала наша Феська, защебетала до баби. Г. Барв. 198.
Защедрува́ти, ру́ю, єш, гл. Пропеть щедрі́вку. А я тобі защедрую. Чуб. III. 456.
Защекну́ти, ну́, не́ш, гл. Защемить, ущемить. Росколов дуба та й защекнув його там бородою. Мнж. 44.
Защемі́ти, млю́, ми́ш, гл. Заболеть острой болью. Як шабелька задзвенить, то й серденько защемить. Чуб. V. 981. Засмутилась його душа і защеміло серце. Стор. МПр. 39.
*Заще́п, пу, м. Сруб. У заще́пи. В сруб. Киев. г.
Защепи́ти. См. Защіпля́ти.
Защи́пувати, пую, єш, сов. в. защипну́ти, ну́, не́ш, гл. Залеплять, залепить (пирог, вареник). Варила дружечка пиріжки, защипувала їх в три ріжки. О. 1862. IV. 35.
Защи́та, ти, ж. Защита. Дізнала божої защити. К. Псал. 113.
Защища́ти, ща́ю, єш, сов. в. защити́ти, щищу́, ти́ш, гл. Защищать, защитить. Защищав його перед судом. Кв. Драм. 321.
Защіпа́ти, па́ю, єш, сов. в. защіпну́ти, ну́, не́ш, гл. Защепать, защепнуть, брать, взять на крючок. Защіпни, кажу, двері, та не пускай. Кв. Драм. 260. Защепнеш же двері на защіпку, як я піду. Харьк. г.
За́щіпка, ки, ж. Крючок дверной. Мене мати гулять не пускала, да в комору да зачиняла, трома защіпками да защіпала. Чуб. III. 132. Ум. За́щіпочка. Мил. 84. Защіпочка хороша. КС. 1883. II. 291.
Защіпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. заще-
