МВ. II. 145. В более тесном значении: заплакать над мертвым, произнося обычные в этом случае причитания. Умер козак та й лежить, та й нікому затужить. Ном. № 787.
Зату́ла, ли, ж. Защита, прикрытие. К. ЦН. 255. Г. Бар. 299, 221, 488, 97. Чоловіченьку, ти затуло моя: я за тебе затулюсь, да й нічого не боюсь. Нп. Гордували мною люде, а ти був моя затула. К. Псал. 160. 2) Капюшон в верхней одежде. Підніми затулу, то воно затишніше буде од вітру. Миргор. у. Слов. Д. Эварн. Ум. Зату́лочка. Батечку, мій голубчику! Мій оборонничку, моя затулочко, оборони мене від лихої години, від невірної дружини. Г. Барв. 274.
Затули́ти, ся. См. Затуля́ти, ся.
За́тулка, ки, ж. 1) Заслонка в печи. Черк. и НВолын. у. *2) Дверца в голландской печке. Не можна затулити грубу: затулка сама одтуляється. Крим. *3) Вьюшка. Купив затулок до кагел пічних і грубних. Крим. Ум. За́тулочка.
Зату́лок, лка, м. Отделка полушубка по борту смушком. Вас. 154.
Зату́лочка, ки, ж. Ум. от зату́ла.
*За́тулочка, ки, ж. Ум. от за́тулка.
Зату́льщина, ни, ж. Пошлина с котла на винокуренном заводе.
Затуля́ти, ля́ю, єш, сов. в. затули́ти, лю́, лиш, гл. 1) Закрывать, закрыть (отверстие), заслонять, заслонить. Без мене й дірочки малої нікому затулити. Ном. № 4581. Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала. Стор. МПр. 54. 2) Удовлетворять, удовлетворить претензию. Це таке діло, що ще парою волів і не затулите, як пожаліється. Павлогр. у.
Затуля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. затули́тися, лю́ся, лишся, гл. Закрываться, закрыться; заслоняться, заслониться. Не плач, мила, миленька, не журись, хоть обома долонями затулись. Чуб. V. 669. Дівчина, затулившись руками, ридає. МВ. II. 41. Хоч і п'є і б'є, та менше. Я візьму, та дитиною й затулюся. Г. Барв. 283.
Затума́нити, ся. См. Затума́нювати, ся.
Затумані́ти, ні́ю, єш, гл. Затуманиться, омрачиться. Зроду бравий запорожець ні сльозинки не пролив, а тепер стоїть понурий, вид його затуманів. Щог. Сл. 29.
Затума́нювати, нюю, єш, сов. в. затума́нити, ню, ниш, гл. 1) Затуманивать, затуманить. Не переступлять його волі, не затуманять його слави. К. Псал. 327. 2) Обмануть, обморочить.
Затума́нюватися, нююся, єшся, сов. в. затума́ни́тися, нюся, нишся, гл. Затуманиваться, затуманиться. Затуманився туман, край доріженьки припав. Чуб. V. 997. Зійди, хто світ видав, на гори ті величні, що по-над хмарами затуманились. К. МХ. 32.
Зату́плювати, люю, єш, сов. в. затупи́ти, плю́, пиш, гл. Притуплять, притупеть, иступлять, иступить, затупить.
Зату́плюватися, лююся, єшся, сов. в. затупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Притупляться, притупиться, иступляться, иступиться, затупиться.
Затупоті́ти, чу́, ти́ш, гл. 1) Затопать. 2) Застучать копытами. Коли так одного вечора затупотіло в дворі; вибігла стара, а Данило коня прив'язує. МВ.
*Затурбо́ваний, а, е. Обеспокоенный. Сл. Нік.
Затурбува́ти, бу́ю, єш, гл. Обеспокоить.
Затурбува́тися, бу́юся, єшся, гл. Захлопотаться, засуетиться.
Затурготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Застучать. Частенько було уночі затурготить у віконце. Стор. I. 207.
*Зату́рканий, а, е. О ком-либо: забитый. Сл. Нік.
Зату́ркати, каю, єш, гл. 1) О голубях: заворкотать. Гілля до гілля прихилилось, затуркали горлиці. Стор. I. 100. 2) Заговорить быстро. От як затуркали, затуркали, бо, звісно, як наші молодиці, скілько їх не буде, та як заговорять разом усі в один голос, так нічого і не второпаєш. Кв. I. 134. 3) — го́лову. Сбить с толку, затуманить (голову).
Затуркоті́ти, чу́, ти́ш, гл. = Затурготі́ти. І не схаменулась небога, як лихо затуркотіло у віконце. Стор. I. 4. Затуркотів барабан. Мир. ХРВ. 144.
