Заткну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Заткнуться.
Затліва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. затлі́тися, лі́юся, єшся, гл. Затлеваться, затлеться.
Затлу́млювати, млюю, єш, сов. в. затлуми́ти, млю́, миш, гл. Подавлять, подавить.
Затну́ти, ся. См. Затина́ти, ся.
Затоваришува́ти, шу́ю, єш, гл. Вступить в товарищеские отношения. Вони ще дужче затоваришували. Мир. ХРВ. 353.
Затовкма́чувати, чую, єш, гл. = Затокма́чувати.
Зато́вкувати, кую, єш, сов. в. затовкти́, вчу́, че́ш, гл. Приправлять, приправить толченым салом и зеленью. Жінко, вари, лишень, гречані галушки та сито їх із салом затовчи. Рудч. Ск. I. 11. Затовчений свіжим салом з зеленою цибулею і кропом куліш. Левиц. Пов. 109.
Зато́вмистий, а, е. Тупоугольный. Затовмистий клин. НВолын. у.
Зато́го, нар. Вот-вот, того и гляди, скоро уже. Сидить у хаті, а затого хата повалиться. Киев. у. Час затого й жати. Хата, 110. От-от упаде затого. ЗОЮР. II. 20. Затого сивий волос проб'ється. Г. Барв. 248. Твоє море слав'янськеє, нове, затого вже буде повне і попливе човен. Шевч.
Зато́ка, ки, ж. Залив. За селом блищать течії, затоки й озера Мжі. Стор. I. 90.
За́тока, ки, ж. Скользкое место на дороге, где закатываются сани. Канев. у. Звен. у. См. За́біг 3. Біда, як прийдеться їхати нашими дринджолами, що все забігають в затоки. О. 1862. IV. 92.
Затока́рювати, рюю, єш, сов. в. затока́рити, рю, риш, гл. Девать, запрятать. Затокарив десь мого ножика. Киев. у.
Затокма́чувати, чую, єш, сов. в. затокма́чити, чу, чиш, гл. Втискивать, втиснуть, всовывать, всунуть куда.
Затокоті́ти, чу́, чеш, гл. О сердце: забиться. Дуже затокотіло в його грудях серце, глянувши на рідне село. Стор. МПр. 51.
Затоло́чувати, чую, єш, сов. в. затоло́чити, чу, чиш, гл. Затаптывать, затоптать.
Зато́мість, нар. Вместо того. Хай вона й вам, тільки я собі Чіпку візьму затомість. Мир. ХРВ. 352.
Зато́млювати, люю, єш, сов. в. затоми́ти, млю́, миш, гл. Томить, истомить, изнурить. Учепися ти йому за серце, затоми ти його, зануди, запали ти його. Чуб. I. 92.
Зато́млюватий *и зато́муватий, а, е. О гребешке: с толстыми зубцами, не проходящими в волоса. Затомлюватий гребінець. Константиногр. у. *Затомувата сокира. Харьк. г.
Зато́н, ну, м. Разлив, вода, затопившая землю. І хоч затони вод усю країну піймуть, не дійдуть до його, стоятиме на суші. К. Псал. 72. Настала ж провесень і воду скрізь пустило… По-над затонами зібралося село. К. Дз. 153. Ховавсь по пущах, нетрях і затонах. К. ЦН. 293.
*Зато́нистий, а, е. Упрямый, капризный. Оце яка затониста! Як сказала — не хочу, то хоч ти її вогнем печи. Киев. г. О. Пчілка.
*За́тонка, ки, ж. Прорубь во льду для ловли рыбы. Харьк. Сл. Яворн.
Затону́ти, ну́, неш, гл. Утонуть. Мостовиночка поломилася, вірний дружок затонув. Чуб. V. 370.
*Зато́па, пи, ж. Разлив, наноднение. Сл. Нік.
*Зато́плення, ня, с. Погружение (в воду и т. п.). Сл. Дубр.
Затопля́ти, ля́ю, єш, сов. в. затопи́ти, плю́, пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Шевч. 77. Хвиля човен затопила. Гол. I. 184. Чи його вода затопила? Чуб. 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3) — о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взор. В далеку даль затоплює зірниці. К. Іов. 90. Ти затопиш очі в очі. Рудан. I. 31. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Св. Л. 288. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. Стор. МПр. 7. 5) Затоплять затопить (в печи). Затопила сирими дровами. Гол. I. 12. Затопила свою хату пізно.
