За́тишина, ни, ж. = За́тишок 1. Вх. Уг. 239.
Зати́шитися, шуся, шишся, гл. 1) = Зати́хнути. Затишивсь уже грім — не грімить. Константиногр. у. *2) Пойти тихим, медленным ходом, убавить ход, замедлить. На мості поїзд затишивсь. Крим.
За́ти́шни́й, а́, е́. Уютный, укромный. Затишний ярок отой, — бджолі добре стояти. Волч. у. Я говорив: умру в гнізді затишнім, і в старості лічить года забуду. К. Іов. 62.
За́ти́шно, нар. Уютно, укромно; тихо. Захотів пишно! аби затишно. Ном. № 9890.
За́ти́шок, шку, м. 1) Место, закрытое от ветра. Затишком ішли, то воно не так холодно. Лебед. у. 2) Уютное, укромное местечко. Піймав собі мишку да ззів у затишку. Макс. 105.
Заті́ва, ви, ж. Затея.
Затіва́ти, ва́ю, єш, сов. в. заті́яти, ті́ю, єш, гл. Затевать, затеять. Як затіє дурень молитись, то і лоб собі росквасить. Ном. № 6576. Затіяв жениться, сам не знаєш нащо. Чуб. V. 491.
Затіва́тися, ва́юся, єшся, сов. в. заті́ятися, ті́юся, єшся, гл. Затеваться, затеяться. Ніхто не сподівався і гадки не мав, що теє затівається. О. 1861. VII. 6.
Затіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. затекти́, течу́, че́ш, гл. Затекать, затечь. Дайте йому молотить з тієї скирти, що затекла. Стор. I. 19.
*Затінення, ня, с. Затемнение. Екатериносл. г. Сл. Яворн.
За́ті́нок, нку, м. 1) Место, находящееся в тени. В затінку стане за дівку. Ном. № 7517. Плаче баба, плаче та сіла в затінку. Чуб. V. 1131. 2) Тень. Дивиться кожний на свій затінок на стіні. МУЕ. III. 55.
Затіня́ти, ня́ю, єш, сов. в. затіни́ти, ню́, ниш, гл. Затенять, затенить, покрывать, покрыть тенью, затемнять, затемнить. Твою головоньку весною калина не затінить. О. 1861. III. 17. Що то, боже, хмара! сонце затінить. Лебед. у.
Заті́пувати, пую, єш, сов. в. заті́пати, паю, єш, гл. Начать трепать.
Заті́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. заті́патися, паюся, єшся, гл. Затрепетать, задрожать. Губа затіпалася. У Пороха руки затіпались. Мир. ХРВ. 180. Серце затіпалось, немов хто доторкнувся до його. Мир. ХРВ. 5. Затіпалось розшматоване тіло Речі Посполитої, як тіпається индик після того, як голова одрубана. Мир. ХРВ. 91.
Заті́р, то́ру, м. Углубление в клепках деревянной посуды, в которое бочар вставляет дно. Шух. I. 250.
За́тірка, ки, ж. 1) Род мучного кушанья: мелкие шарики из теста, варимые в воде или молоке. Чуб. VII. 440. Маркев. 153. М'яка була затірка, била мене матінка. Лавр. 25. 2) Да́ти за́тірки. Задать трепки. Я тобі дам затірки! Попадешся ти в мої лещата! О. 1861. XI. Кух. 20.
За́тісно, нар. Тесно. Мнж. 180.
Затісня́ти, ня́ю, єш, сов. в. затісни́ти, ню́, ни́ш, гл. Теснить, стеснять. Мнж. 180.
Заті́сувати, сую, єш, сов. в. затеса́ти, тешу́, шеш, гл. 1) Обтесывать, обтесать. *2) Вырезать, выстрогать. Як був собі, та не мав собі, та зробив собі — затесав собі сіренького волика… Нс. Пир. у., Конон. 3) Заострять, заострить. 4) Только сов. в. Начать тесать.
Заті́яти. См. Затіва́ти.
За́ткалка, ки, ж. Пробка. НВол. у.
За́ткално, на и за́ткало, ла, с. Затычка, которой затыкают дымовую трубу вместо вьюшек. Чуб. VII. 381. Вас. 193. Бо на парубках шмаття — то міх та ряднина, з заткала шапка, з клочча поясина. Чуб. III. 34. Мій верх і заткало. Ном. № 2575.
Затка́ти, тчу́, че́ш, гл. 1) Начать ткать. 2) Заработать тканием. 3) Покрывать, покрыть тканым узором. Були ті жупани серебром заткані. АД. I. 261. 4) = Заткну́ти. Та й заткав я йому боржій рану. Федьк. Не можна всім губи заткати. Ном. № 6986. З-під коріння, з-під верби джерело било, що й кулаком не заткати. Св. Л. 307.
Затка́тися, тчу́ся, че́шся, гл. Покрываться, покрыться тканым узором. Зазеленіло поле й луки, мов заткались травою та квітками. О. 1861. IX. 175.
Заткну́ти. См. Затика́ти.
