Словник української мови (1927)/затикати
| ◀ затесати | Словник української мови З затикати |
затикатися ▶ |
|
Затика́ти, ка́ю, єш, сов. в. заткну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Затыкать, заткнуть (отверстие). Я такими дурнями верхи затикаю. Чуб. V. 76. Проїв дірку у бичка, з середини все виїв, а туди горобців напустив і соломою заткнув. Рудч. Ск. II. 8. 2) Затыкать, заткнуть за что-либо. Заток сопілку за пояс. Федьк. 3) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить. Затикають з одного боку на човні бунчук, з другого прапор. К. Бай. 92.
Зати́кати, ти́чу, чеш, гл. 1) Украсить цветами, заткнув их в волоса, головной убор. Та й вирвемо квіточку зелененьку, та й затичем Марусю молоденьку. Мил. 134. Затичу біжник запашним зіллям. Г. Барв. 278. *2) Зати́кати ду́лі. Начать показывать кукиш. Та як затиче йому дулі… Пир. у., Конон.