Затемня́ти, ня́ю, єш, сов. в. зате́мни́ти, ню́, ни́ш, гл. Затемнять, затемнить. Та хмара надулась і річ таку веде: «що вже мені се сонце надоїло!.. Я здужаю його собою затемнить. Греб. 367. Хто ти такий, що хочеш затемнити небесний суд словами без науки? К. Іов. 84.
Затемперо́вувати, вую, єш, сов. в. затемперува́ти, ру́ю, єш, гл. Очинять, очинить перо, *карандаш. (Олівець) з другого кінця був затемперований. Франко. «Олівець».
Зате́мрітися, рюся, ришся, гл. Потемнеть, стемнеть. То вияснилося було, а то знов затемрілося. НВолын. у. Вийшли увечері, а у ліс прийшли — затемрілося, нічого не видко. Каменец. у.
Затене́тити, чу, тиш, гл. 1) Поставить сети. 2) Слегка прикрыть.
Зате́пла, нар. Пока тепло.
Зате́пліти, лію, єш, гл. 1) Потеплеть. 2) Безл. О погоде: стать теплее.
*Зате́рка, ки, ж. Невымешанный комок в тесте. Ум. Зате́рочка. Місіть, місіть, коровайнички, щоб не було затерочки, бо чужая сторона, щоб не було сорома. Нп.
*Затеркоті́ти, кочу́, чеш, гл. Быстро заговорить, зачастить словами. Звен. у.
*Затермоси́ти, шу́, си́ш, гл. Затрясти, закачать. Сл. Нік.
Затерпа́ти, па́ю, єш, сов. в. зате́рпнути, ну, неш, гл. Отерпнуть, онеметь. Богослов курив та й курив, аж язик йому затерп. Св. Л. 122.
Затерча́ти, чу́, чи́ш, гл. О поющем соловье: дробью рассыпаться. (Соловейко) защебече, затерчить. Кв. I. 29.
Затеса́ти. См. Заті́сувати.
Затика́ти, ка́ю, єш, сов. в. заткну́ти, ну́, не́ш, гл. 1) Затыкать, заткнуть (отверстие). Я такими дурнями верхи затикаю. Чуб. V. 76. Проїв дірку у бичка, з середини все виїв, а туди горобців напустив і соломою заткнув. Рудч. Ск. II. 8. 2) Затыкать, заткнуть за что-либо. Заток сопілку за пояс. Федьк. 3) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить. Затикають з одного боку на човні бунчук, з другого прапор. К. Бай. 92.
Зати́кати, ти́чу, чеш, гл. 1) Украсить цветами, заткнув их в волоса, головной убор. Та й вирвемо квіточку зелененьку, та й затичем Марусю молоденьку. Мил. 134. Затичу біжник запашним зіллям. Г. Барв. 278. *2) Зати́кати ду́лі. Начать показывать кукиш. Та як затиче йому дулі… Пир. у., Конон.
Зати́катися, каюся, єшся, гл. Украситься цветами и пр., заткнув их в волоса, головной убор. В саду була, рожу рвала та й затикалася. Чуб. V. 51. Ой упала зоря з неба та й розсипалася; мила зорю позбірала та й затикалася. Чуб. V. 1174.
*Затилі́кати, каю, єш, гл. Запиликать, заиграть (на скрипке). Франко.
Зати́лля, ля, с. Задняя, не лицевая сторона. А у Стрию на затиллю мальовані сіни, а там мої, товаришу, кучері посіли. Гол. IV. 445.
Зати́лок, лку, м. 1) Задняя стена в доме. *2) В телеге задняя поперечная скрепа, связывающая драби́ни. Пир. у., Конон.
Зати́льний, а, е. Задний. НВолын. у. Вийшла стара пані на затильні двері. Гол. III. 207. Утікала Бондарівна затильними дверми. Гринч. III. 616.
Зати́н, ну, м. Род перегородки из камыша, ставящейся в реке, чтобы задержать рыбу, которая, ища выхода, попадает в поставленную вершу. О. 1861. XI. 116. Отце ж ми робим затин — з очерету, пускаємо ворітця, а біля них спускаємо у воду вершу проти води; через день і набіжить окунь і плітка. О. 1861. XI. 115.
*Затина́ка, ки, об. Заика. Екатериносл. Сл. Яворн.
Затина́ти, на́ю, єш, сов. в. затну́ти и затя́ти, тну́, не́ш, гл. 1) Ударять, ударить. Скоро Лях-Бутурлак теє зачуває, Кушку Самійла у щоку затинає. Макс. 37. Як до ліса доїжджає, дубиною затинає. Чуб. V. 933. Затяла її в пику. НВолын. у. 2) Ударять, ударить рубящим или режущим орудием, начинать, начать рубить, резнуть. 3) — кому́. Допекать, допечь, укорять, укорить. Хазяйка смика діда за рукав, щоб він уважив панотцеві, а хазяїн уговорює попа, щоб він не затинав старенькому. Стор. I. 240. 4) Делать, сделать
