шиш(ся), гл. Засушивать(ся), засушить(ся). Доставши рибу, одріж голову, засуши і сховай. Чуб. I. 75.
Засхну́ти, ну́, не́ш, гл. = Засо́хти. Загинеш, серденько, загинеш, мов ряст весною у ночі засхнеш. Шевч. 327.
Засци́ка, ки, об. Обмоченный уриной.
Засцика́ти, ка́ю, єш, сов. в. засця́ти, сцю́, ци́ш, гл. Замачивать, замочить (уриной). Чорний чорне більмо засцяв, білий біле більмо засцяв. Чуб. I. 139.
Засцика́тися, ка́юся, єшся, сов. в. засця́тися, цю́ся, ци́шся, гл. Замачиваться, замочиться (уриной).
За́сця́нка, ки, ж. Замочившаяся уриной.
Засця́ти, ся. См. Засцика́ти, ся.
Зась! *и за́ськи! меж., выражающее запрещение: нельзя! не сметь! Що попові можна, то дякові зась! Ном. № 1004. Очима їж, а рукам зась! Ном. № 3822. Горілка, кажуть, не дівка, а козакові зась. Мл. л. зб. 47. Я з хорошим постояла, тобі зась, тобі зась! Чуб. V. 1114. *Заськи до моєї запаски. Н. посл. Иногда употребляется в виде существительного: Цить, бо пику натовчу!… А зася до пики ти не знаєш? Гринч. II. 165.
Засябрува́ти, ру́ю, єш, гл. Стать в соседские, товарищеские отношения. З сусідою, охтирським крамарем, вони засябрували. О. 1862. IX. 70.
*За́сяг, гу, м. В выражении: на за́сяг ка́меня. На расстоянии одного броска (камнем). Желех.
Засяга́ти, га́ю, єш, сов. в. засягти́, гну́, неш, гл. 1) Захватывать, захватить. 2) Охватывать, охватить. Було видко усе, скільки засягло око. Ком. I. 10. (Думки) од билинки перелітали до птиці, од птиці до скотини, од скотини до чоловіка, поки не засягли всього світа. Мир. ХРВ. 29. 3) Добывать, добыть. Роботою засягне собі щастя. Мир. ХРВ. 4) Заимствовать, позаимствовать, почерпнуть. *5) Хватить, треснуть, ударить. Як не засягне ворога біяком по зубах, — той тільки ногами накрився. Лепкий.
*Засяка́тися, ка́юся, єшся, гл. Засморкаться, начать сморкаться. Море голів цікаво подалося наперед, засякалися, зашаркали чобітьми. Дн. Чайка. «Хрестонос».
Зася́ти, ся́ю, єш, гл. Засиять. Так в хаті засяло, що ніби свічки горіли. Рудч. Ск. I. 113. І світ ясний, не вечірній тихенько засяє. Шевч. 217.
Зася́яти, ся́ю, єш, гл. = Зася́ти. Засяяли шаблі, як сонце з хмари. Чуб. III. 278.
Затаїти, ся. См. Зата́ювати, ся.
*Зата́йли́вий, а, е. Скрытный. Сл. Нік.
*Зата́йли́вість, вости, ж. Скрытность.
Зата́кувати, кую, єш, сов. в. зата́кати, каю, єш, гл. Начать поддакивать.
Затала́нити, ню, ниш, гл. Приобресть по счастливой случайности. Що вдень загорюєш, то за ніч прогайнуєш, а що заталаниш, — то музики наймаєш. Чуб. V. 479. Він і швець добрий, тільки що заталанить, то все й прогайнує. Г. Барв. 272.
Затала́пати, паю, єш, гл. Забрызгать, запачкать жидкой грязью одежду. Желех.
Затала́патися, паюся, єшся, гл. Зашлепаться в грязи, забрызгаться грязью. Глянь, як заталапалась, і тварі не знать. Брацл. у.
*Затамо́ваний, а, е. Сдерживаемый, сдержанный. Чулося затамоване дихання. Дн. Чайка.
Затамо́вувати, вую, єш, сов. в. затамува́ти, мую, єш, гл. 1) Задержать, остановить, унять. Затамувати кров. Житом. у. Гріх розмножався на землі і нічим було вже його затамувати. Опат. 12. 2) Остановить течение воды, запрудить. 3) Подождать, замедлить, протянуть. Затамував два дні, не заплатив. Черк. у.
Затамува́тися, му́юся, єшся, гл. Задержаться, замедлить. Пішов і затамувавсь там. Черк. у.
Затанцюва́ти, цю́ю, єш, гл. 1) Затанцовать. 2) Заработать танцами. 3) Заглушить, осилить при помощи танцев (горе, печаль и пр.). Не втекла… таки од свого лиха і не загуляла й не заспівала, й не затанцювала. Левиц. I. 86.
