Словник української мови (1927)/затаювати

by Борис Грінченко

◀ затахлувати

Словник української мови Борис Грінченко З затаювати

затаюватися ▶

Київ: Горно, 1927

Зата́ювати, та́юю, єш, сов. в. затаїти, таю́, їш, гл. Скрывать, скрыть, утаивать, утаить, притаить. Породила діва сина, хтіла затаїть. Чуб. III. 368. І дух від ляку затаїв. Котл. Ен. Затаївши дух, пильно на неї дивився. Стор. МПр. 76.