ной форме в след. бранном выражении: А в голові би ти заскіпало! — т. е. чтобы заболела тебе голова так, как-будто бы ее кололи. Шух. I. 34. См. Скіпа́ти.
*Заскі́рний, а, е. Подкожный. Заскі́рна вода́. Грунтовые воды. Желех.
*За́склеп, пу, м. Свод. Сл. Нік.
Засклепи́ти, плю́, пи́ш, гл. 1) Вывести свод. 2) Запереть, замкнуть, заключить. 3) Закрыть плотно. Ми воду так засклепили (у водянці). Александров. у. 4) Окаменить, сделать твердым. Засклепило, що не можна орати. Каменец. у.
Заскли́ти, лю́, ли́ш, гл. Вставить стекло. Заскли оте вікно.
Засклі́ти, лі́ю, єш, гл. Замереть. Заскліла-сь була, замліла, що вже й болю не чула… Тоді дали трохи ульги, —… віджилась, краси набралась. Св. Л. 301.
Заскорби́ти, блю́, би́ш, гл. Опечалить. Увійде в хату з молитвою — не звеселить, а заскорбить. Г. Барв. 149.
Заскоро́джувати, джую, єш, сов. в. заскоро́дити, джу, диш, гл. Бороновать, заборновать. Зорали, посіяли… заскородили. Рудч. Ск. II. 194.
*Заско́чений, а, е. Захваченный. Сл. Нік.
Заскрегота́ти, чу́, чеш и заскреготі́ти, чу́, ти́ш, гл. Заскрежетать. Назирає грішний правих і зубами заскрегоче. К. Псал. 87. Сорока заскреготить. Шух. I. 89. Скрикнув він, заскреготівши зубами. Стор. МПр. 99.
Заскрипі́ти, плю́, пи́ш, гл. Заскрипеть. Заскрипіли ворітоньки, бо були заперті. Мет. 161.
Заскуба́ти, ба́ю, єш, сов. в. заску́бти, бу́, бе́ш, гл. 1) Часто и много драть за волосы; вообще подвергать постоянному дурному обращению: побоям, преследованиям и пр. 2) Хватить за волосы. Кільки заскуб чуприни, тільки і вирвав.
Заску́бувати, бую, єш, гл. = Заскуба́ти.
Заскуча́ти, ча́ю, єш, гл. Заскучать. Отже мій Андрійко хутко і заскучає. МВ. II. 9.
Заслабі́ти, бі́ю, єш, гл. Заболеть. А в суботу заслабіла, а в неділю лежала, в понеділок умерла. Чуб. V. 794.
Засла́бнути и засла́бти, бну, неш, гл. = Заслабі́ти. Як заслаб, то спокійно дожидав смерти. Левиц. Пов. 80. Заслаб чумак, заслаб молоденький. Рудч. Чп. 136.
Засла́влений, а, е. Прославленный. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.
Засла́нець, нця, м. Ссыльный. Желех.
*За́сланий, а, е. Ссыльный, сосланный, отправленный в ссылку. В неї чоловік — засланий. Крим.
Засла́ння, ня, с. Ссылка. Желех.
Засластьо́нити, ню, ниш, гл. Замаслить, засалить.
Засластьо́нитися, нюся, нишся, гл. Замаслиться, засалиться.
I. Засла́ти. См. Засила́ти.
II. Засла́ти, ся. См. Застила́ти, ся.
Заслебезува́ти, зу́ю, єш, гл. Начать читать невнятно, по складам. Аф. 435.
Засли́нювати, нюю, єш, сов. в. засли́нити, ню, ниш, гл. Заслюнивать, заслюнить, испачкать слюной.
Засли́нюватися, нююся, єшся, сов. в. засли́нитися, нюся, нишся, гл. Обслюниваться, обслюниться, *распустить слюни. Полт. у. Г. Йов. Прийшла Венера іскривившись, заслинившись і завіскрившись. Котл. Ен.
Засліди́ти, джу́, ди́ш, гл. Запачкать следами (грязной обуви).
За́слінка, ки, ж. Доска для закрытия отверстия в кухонной печи. Одслонила заслінку, виняла з печі… і поїла. Рудч. Ск. II. 41.
*Заслі́плений, а, е. Ослепленный. Сл. Нік.
*Заслі́плення, ня, с. 1) Ослепление. 2) Помрачение ума. Сл. Нік.
Засліпля́ти, ля́ю, єш, сов. в. засліпи́ти, плю́, пиш, гл. Ослепить. Молода княгиня всіх засліпила своєю красою. Стор. МПр. 76. Її краса засліпила йому очі. Левиц. КС. 86. Йому́ засліпи́ло о́чі. Он ослеп. Переносно: закрыл глаза, перестал видеть (ночью, во сне). Сієї ночі, як ворогам засліпить очі. Мкр. Г. 38. Переносно: ослепить, лишить правильного взгляда на вещи. Нехай і турчин… Байди золотом не засліпляє. К. Бай. 29. Пам'ять посмертна твоя засліпляла маною нам очі. Костом.
