Словник української мови (1927)/застилати
◀ застидити | Словник української мови З застилати |
застилатися ▶ |
|
Застила́ти, ла́ю, єш, сов. в. засла́ти, стелю́, леш, гл. 1) Застилать, заслать. Столи застилали. Мет. Око застила сльозою. МВ. (О. 1862. I. 76). 2) Засла́ти о́чі. Закрыть глаза, переносно: умереть. Иноді, як прийдеться, так тяжко стане на серці, що й молю бога, щоб мені очі заслати. Г. Барв. 101.