сві́дчити, чу, чиш, гл. Свидетельствовать, засвидетельствовать.
Засвіта́ти, та́ю, єш, гл. Светать. Ще і на моїх воротях сонце засвітає. Ном. № 4886. Межи двома світлоньками там рано засвітало. Рк. Макс.
Засвіти́ти, ся. См. Засві́чувати, ся.
Засві́тла, нар. Засветло. Несуть страву, де що запопали, щоб засвітла повечерять. Шевч. 180.
*Засві́чування, ня, с. Зажигание (свечи и т. п.). Сл. Дубр.
Засві́чувати, чую, єш, сов. в. засвіти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Зажигать, зажечь. Шевч. 257. Засвічу я свічку, перебреду річку до моєї миленької хоть на одну нічку. Мет. 113. 2) Только сов. в. Засветить, засиять. Колись і в наше віконце засвітить сонце. Ном. № 4886. Місяць у віконечко засвітить. МВ. II. 9. Засвіти, боже, з раю нашому короваю, щоб було виднесенько краяти дрібнесенько. Маркев. 101. Аж зірни́ці засвіти́ли. Искры из глаз посыпались. Ном. № 6628. 3) Ті́лом засвіти́ти. Показать голое тело. Воло́ссям засвіти́ти. О замужней женщине: открыть волоса. Ном. № 3994.
Засві́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. засвіти́тися, чу́ся, тишся, гл. 1) Зажигаться, зажечься. Чом ти досі не світиш? — Та ніяк лямпа не засвічується. Грин. 2) Только сов. в. Осветиться, засветиться, засиять. Ой чому, чому у сьому дому так рано засвітилося? КС. 1883. II. 371. Він як угледів дівчину, аж очі йому засвітилися. МВ. Город, мов на свято, засвітився. Мені тепер саме на веселу жизнь засвітилось. Г. Барв. 10. Каганці́ в о́чах засвіти́лися. Искры из глаз посыпались. Ном. № 3982.
Засво́ювати, во́юю, єш, сов. в. засвоїти, вою́, їш, гл. 1) Присваивать, присвоить. Велику материзну мала, а з тим добра вона не знала… Брат все, що лучче, засвоїв. Мкр. Г. 18. * Усваивать, усвоить. Сл. Нік.
Засвяткува́ти, ку́ю, єш, гл. Запраздновать. Засвяткували вже оці жиди. Черк. у.
*Засе́ленний, а, е. 1) Населенный. Сл. Нік. 2) Занятый людьми (или могилами). Нашого цвинтаря буде десятин з вісім, і вже він заселений на цілу половину. Крим.
Засе́лище, ща, с. Заселенное место.
Засе́лювати, люю, єш и заселя́ти, ля́ю, єш, сов. в. засели́ти, лю́, лиш, гл. Заселять, заселить. Аф.
Засе́люватися, лююся, єшся и заселя́тися, ля́юся, єшся, сов. в. засели́тися, лю́ся, лишся, гл. Заселяться, заселиться. Я зазнаю сей край, як він тілько що заселявся. Стор. II. 9.
Засе́ра, ри, об. Засёра, нечистоплотный человек.
Заси́віти, вію, єш, гл. 1) Поседеть. 2) Засереть. Аф. 434.
*Заси́джений, а, е. 1) Засиженный. 2) О яйце: насиженный. Цього яйця не варіть: воно засиджене. Крим.
Заси́джувати, джую, єш, сов. в. заси́діти, джу́, диш́, гл. 1) Просиживать, просидеть. Гість лави не засидить, ліжка не залежить. Ном. № 11939. 2) Насидеть. Засиджене яйце. *3) Заси́джувати вечера́. Начинать работать по вечерам при огне. Сл. Яворн.
Заси́джуватися, джуюся, єшся, сов. в. заси́дітися, джу́ся, ди́шся, гл. Засиживаться, засидеться. Як тільки було почує дзвін, то вже ні заграється, ні засидиться. Зоя звеліла не давати багато пляшок на стіл, щоб духовенство не засиджувалось. Левиц. I. 395.
Засила́ти, ла́ю, єш, сов. в. засла́ти, шлю́, шле́ш, гл. 1) Засылать, заслать. 2) Ссылать, сослать. Туди тебе зашлють, де козам роги правлять. Ном. № 3631. 3) Посылать, послать, присылать, прислать. Засилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. 24. Москалів заслав царь, та й припинили. Черк. у. *Здається тобі, мов би вона засилає скаргу до неба. Борд. 4) Старості́в засила́ти. Сватать. Заслав він старостів та й хустки побрав.
*Засила́тися, юся, єшся, гл. — ким. Пользоваться кем-ниб. для посылок. І сказав господь чортові: «ти будь мені менчим братом». І все господь ним засилався: куди треба, куди й не треба, аж посилає його господь… (легенда) Крим.
За́силка, ки, ж. Пища или напиток, что-либо подкрепляющее силы. Желех.
