Словник української мови (1927)/засвічувати

Засві́чувати, чую, єш, сов. в. засвіти́ти, чу́, тиш, гл. 1) Зажигать, зажечь. Шевч. 257. Засвічу я свічку, перебреду річку до моєї миленької хоть на одну нічку. Мет. 113. 2) Только сов. в. Засветить, засиять. Колись і в наше віконце засвітить сонце. Ном. № 4886. Місяць у віконечко засвітить. МВ. II. 9. Засвіти, боже, з раю нашому короваю, щоб було виднесенько краяти дрібнесенько. Маркев. 101. Аж зірни́ці засвіти́ли. Искры из глаз посыпались. Ном. № 6628. 3) Ті́лом засвіти́ти. Показать голое тело. Воло́ссям засвіти́ти. О замужней женщине: открыть волоса. Ном. № 3994.