вать, засадить. Кукол наробили, куток засадили. Макс. (1849), 104. 2) Засаживать, засадить (огород, сад и пр.). 3) Засаживать, засадить, посадить, заключать, заключить. Засадили у темну темницю. Чуб. V. 396. 4) Втыкать, воткнуть, всовывать, всунуть. Ніж в черево і засадив. Котл. Ен. III. 23. Засадило руку та й витягло гадюку. Гліб. 56.
Заса́дистий, а, е. Плотный, дюжий. Вх. Лем. 417.
Заса́дич, ча, м. = Заса́дьок.
Заса́дний, а, е. 1) Об'емистый, большой. Це засадні кулі: більше двадцяти кулів не візьмеш на воза. Засадні вуліки, хоч по три рої накидай. Брацл. у. Не треба, казано, дуже засадні снопи в'язати, бо не висадиш і на вила. Могил. у. 2) Крепкий. Засадні коні. Каменец. у. 3) Солидный. Безпешна будь: чоловік засадний, не ледащо яке. Брацлавск. у. 4) Заса́дна зіма́. Продолжительная и постоянная зима. НВолын. у.
*Засадни́чий, а, е. Основной. Засадни́че пи́тання. Основной вопрос. Київ.
Заса́дчик и заса́дчичок, чка, м. Ум. от заса́дець.
Заса́дьок, дька, м. Поскребыш, хлеб из остатков теста, последним сажаемый в печь; обыкновенно он меньше других. *См. Ви́шкрібок.
Засакраментува́тися, ту́юся, єшся, гл. Приобщиться св. таин. Черк. у.
Засалабо́нити, ню, ниш, гл. = Засандри́чити. Оце так засалабонив, що його і чортяка тепер не витягне. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Заса́лювати, люю, єш, сов. в. заса́лити, лю, лиш, гл. Засаливать, засалить, вымазывать, вымазать салом. Глянь, як засалив рукава. Харьк.
Заса́люватися, лююся, єшся, сов. в. заса́литися, люся, лишся, гл. Засаливаться, засалиться, вымазываться, вымазаться салом. Ой їж, кумо, горобця, не засалюйся! Грин. III. 695.
Засандри́чити, чу, чиш, гл. Всадить, всунуть, воткнуть. Так засандричив коляку в землю, що й чортяка не витягне. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Засандри́читися, чуся, чишся гл.? В загадке: Звечора заяричилось, а к світові засандричилось. (Діжа з кістом). Мнж. 174.
*Засапаті́тися, чу́ся, ти́шся, гл. = Заса́пуватися. Потомилися, засапатілися ми так, що й не сказати. Кон.
I. Заса́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. заса́патися, паюся, єшся, гл. Запыхиваться, запыхаться. Втомивсь, засапавсь, спотикався. Котл. Ен. III. 20. — Чого ж ти так засапалась? — Я мовчу: не здишусь. Г. Барв. 397.
*II. Заса́пуватися, пуюся, єшся, сов. в. засапа́тися, па́юся, єшся, гл. Увлечься, работая сапо́ю. Жонки на городі сьогодня засапалися, — воно, мо, й не так: должно, загуторились, ну а вечері не зварили, — їжте редьку. Пир. у., Конон.
Засата́рити, рю, риш, гл. = Запрото́рити. 1) Оце так засатарив, шо й сам не знайду шапки. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн. 2) Засатарив мене чоловік сюди, у ліс, а сам геть і подавсь. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Засвари́тися, рю́ся, ришся, гл. Поссориться.
Засва́тати, таю, єш, гл. Посватать. Того ж дня, як Катря їм згордувала, засватав другу дівчину. МВ. II. 132. А кого за тебе засватаєм? Грин. I. 205. Прийшов Євхимка, заплакав: «хтось мою Марійку засватав». Чуб. III. 207.
Засва́татися, таюся, єшся, гл. Посвататься. Поздоровляю тебе засватавшись. Кв. Драм. 188.
Засвашкува́ти, ку́ю, єш, гл. Начать исполнять обязанности сва́шки.
Засвербі́ти, би́ть, гл. безл. Зазудить, зачесаться. Венери серце засвербіло од жалю, що Еней стогнав. Котл. Ен. VI. 73.
Засвиста́ти, щу́, щеш и засвисті́ти, щу́, сти́ш, гл. Засвистеть, засвистать. Засвистали козаченьки в поход з полуночі. Макс. (1849), 140. Вітер буйний знявсь, засвистів. Мог. 124.
Засві́дче́ння, ня, с. Засвидетельствование, свидетельство, удостоверение. Черк. у. Смутна пісня є историчне засвідчення важкого минувшого життя. Левиц. (Правда, 1868, 484). Піди, хай піп дасть засвідчення. НВолын. у.
Засві́дчувати, чую, єш, сов. в. за-
