*Зародко́вий, а, е. Зародышевый. Сл. Дубр.
За́родок, дку, м. Зародыш, embrio. Стоїть стовп до неба, на нім 12 гнізд, в кождім гнізді по 4 яйця, в кождім яйці по 7 зародків. (Загадка: рік). Чуб. I. 314. Ум. За́родочок.
*Зароже́влений, а, е. Зарумяненный, зардевшийся. Щічки зарожевлені сном. Лепкий.
Зароже́дний, а, е. Урожайный.
Зароже́дно, нар. Урожайно. Цього году зарожедніш було на хліб, як торік. Екатериносл. у.
Заро́жений, а, е. Имеющий зародыш. Зарожене яйце. Лебедин. у.
*Зарозумі́лий, а, е. Самоуверенный, самонадеянный, заносчивый. Сл. Нік.
Зароїтись, рою́ся, їшся, гл. Зароиться. Кв. I. 165. Рече — і хмарами з'явились пеські мухи, і скнипи навкруги роями зароїлись. К. Псал. 241.
Зароси́ти, шу́, сиш, гл. Оросить, замочить в росе (одежду, обувь).
Зароси́тися. См. Заро́шуватися.
Заро́слий, а, е. Заросший. Левиц. Пов. 192.
За́росль, лі, ж. Заросль. Проміж тії зарослі на полянах і пролісках росла висока трава. Стор. II. 118.
Заро́сся, ся, с. Местность за р. Росью. *Гляньмо ж з міста вниз на Рось і на Заросся. Левиц. I. 476 (1899).
*За́рост, ту, ж. Растительность (на лице). На лиці в його зарост був невеличкий, а вуса тільки-но засіялись. Лип. у., с. Ситківці. Ефр.
Зароста́ти, та́ю, єш, сов. в. зарости́, сту́, те́ш, гл. Заростать, зарости. Двір заріс бур'яном. МВ. II. 70. Бодай тая річка очеретом заросла. Чуб. III. 123.
*За́ростень, тня, м. Заросль. Екатериносл. Сл. Яворн.
Заро́стка, ки, ж.? Ум. Заро́сточка. Тепер же я заросточка, не бачила ні виросточка. Чуб. V. 1116.
Заро́сянський, а, е. Находящийся за р. Росью. Желех.
Заро́хкати, каю, єш, гл. Захрюкать. Зарохкаємо по свинячій. Хата. 130.
Заро́шаний, а, е. Покрытый росой. Зарошана гречка. Рудан. I. 51.
Заро́шуватися, шуюся, шуєшся, сов. в. зароси́тися, шу́ся, сишся, гл. Измачиваться, измочиться в росе. Де ти в чорта волочився? Заросився, замочився? Чуб. V. 472.
Заро́щений, а, е. Заросший. Стоїть яблунька така зарощена бур'яном, що й не видно. Рудч. Ск. II. 55. Стоїть криниченька така зарощена. Рудч. Ск. II. 58.
За́руб, ба, м. = За́рубка. Шух. I. 171.
Заруба́ти. См. Зарубу́вати.
Зару́бина, ни, ж. = За́рубка. Ум. Зару́бинка. У зарубинки грязі поналазило, так ніяк не витирається. Черниг. у.
За́рубка, ки, ж. Зарубка, насечка. Сумск. у. Ном., стр. 300, № 348. Рудч. Чп. 249. Ум. За́рубочка.
Зару́бувати, бую, єш, сов. в. заруба́ти, ба́ю, єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящим орудием. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. Чуб. V. 95. 2) Делать, сделать зарубку, насечку. 3) — язи́к. О лошади: ранить язык травою. Шух. I. 211. 4) — себе́. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу. Шух. I. 203.
Зару́жжа, жа, с. Солончак. По заружжах скот гризе землю. Радом. у.
Зару́ка, ки, ж. Порука, поручительство. Наші молодії мрії знайшли в Шевченкові… заруку своєї будущини. К. ХП. 14. Змовленая Марусенька… положила білу руку на заруку. Мет. 124.
*Зарука́вниця, ці, ж. = Зарука́вчик.
*Зарука́вчик, ка, м. Манжет. О. Пчілка.
Зарукова́ний, а, е. Обрученный. Черкай, милий, черкай до білого рана: я к тобі не вийду, бо'м зарукована. Гол. II. 234.
Зару́мати, маю, єш, гл. 1) Заплакать. Годі вже, годі, а то й я зарумаю. МВ. (О. 1862. III. 49). 2) Заплакать (глаза). Ой сіла, задумала, карі очі зарумала. Мет. 114.
Зару́мсати, саю, єш, гл. = Зару́мати. Чого се, дурню, плачеш?.. зарумсав очі. К. ПС. 67.
