казак. Чи заступляться ж то за хрещений люд наші запорожчики? Стор. МПр. 50.
Запоро́сі́ти, сі́ю, єш, гл. О свинье: забеременеть. Тричи инча свиня на рік запоросіє. Черниг. у.
Запоро́ти, рю́, реш, гл. 1) Распороть. 2) Но́сом запоро́ти зе́млю. Упасть ничком, уткнувшись носом в землю. Добре його приняв, що аж носом запоров землю. Ном. № 4173.
За́пороток, тка, м. Яйцо-болтун, из которого не может вывестись цыпленок. Мнж. 117.
Запоро́ха, хи, ж. Пылинка, попавшая в глаз. Запорохою в оці муляє. Константиногр. у. Й Солоха не запороха. Ном. № 13222.
*Запоро́шина, ни, ж. = Запоро́ха. Ум. Запо́рошинка. Желех.
Запоро́шувати, шую, єш, сов. в. запороши́ти, шу́, шиш, гл. 1) Начинать, начать пылить, сыпать (о снеге и пр.). Сніг то запорошить, то перейде, то знов запорошить. МВ. (О. 1862. I. 92). 2) Запыливать, запылить, запорошить. Перед нею став і сам Опанас, але не запорошеним ратаєм. Г. Барв. 347. 3) О глазе: засорять, засорить. Не дивись високо, бо запорошиш око. Ном. № 2551.
Запоро́шуватися, шуюся, єшся, сов. в. запороши́тися, шу́ся, шишся, гл. 1) Пылиться, запылиться. 2) О глазе: засориться.
Запороща́ти, щу́, щи́ш, гл. 1) О дожде: застучать каплями. Дощ у вікно запорощав. 2) Заговорить быстро, *засыпать словами. На його грізно закричала, залаяла, запорощала. Котл. Ен. III. 59.
*Запо́рпатися, рпаюся, єшся, гл. Закопаться, зарыться, углубиться. Сл. Нік.
За́порток, тка, м. = За́пороток. Употребляется как бранное слово в приложении к детям и в смысле заморыш. Мир. ХРВ. 26.
*Запору́ка, ки, ж. Поручительство, гарантия. Сл. Нік.
*Запору́чений, а, е. Гарантированный. Поки ми маємо хоч останки наших свобод, переяславськими пактами запоручених. Лепкий.
Запоручи́ти, чу́, чиш, гл. Поручить.
I. Запоря́д, нар. Один за другим. Вх. Лем. 416.
*II. Запоря́д, ду и запоря́док, дку, м. Порядок. Желех.
Запоряди́ти, джу́, ди́ш, гл. — запоря́док. Распорядиться. Вх. Зн. 20.
Запорядкува́ти, ку́ю, єш, гл. Начать распоряжаться.
*Запоря́док, дку, м. См. II. Запоря́д.
Запосіда́ти, да́ю, єш, сов. в. запосі́сти, ся́ду, деш, гл. Завладевать, завладеть, занять. Молодий богослов запосів парахвію, що митрополіт зоставив за моєю дочкою. Рк. Левиц.
Запосу́дити, джу, диш, гл. Занять чем. Запосужена та бочка буряками. Черк. у.
*Запосу́дитися, джуся, дишся, гл. (чим). Одолжить (что). Сл. Нік.
Запосяга́ти, га́ю, єш, сов. в. запосягти́, гну́, неш, гл. = Засяга́ти, засягти́. Показує хлопчика гарненького та сліпенького на обидва ока — і воно само одно очко кіхтиком продирає, щоб світу божого запосягти. Г. Барв. 513.
Запоти́лишник, ка, м. Подзатыльник.
*Запотря́с, су, м. — землі. Землетрясение. Желех.
Запохму́рений, а, е. Нахмуренный, мрачный. Вх. Зн. 20.
Започина́ти, на́ю, єш, сов. в. започа́ти, чну́, не́ш, гл. Начинать, начать. Мусимо, любі земляки, заходитись укупі всі живі коло тієї праці, що започали наші предки. К. ХП. 134.
Започи́ти, чи́ну, неш, гл. Отдохнуть.
Запошива́ти, ва́ю, єш, сов. в. запоши́ти, ши́ю, єш, гл. Запошивать, запошить. Одна шила, друга запошивала. Мнж. 150.
Запоя́сник, ка, м. Запоясный нож, кинжал. Блиснув перед очима турецьким запоясником. К. ЧР. 158.
Запра́ва, ви, ж. 1) Запрос (при продаже). 2) Начинание, приготовление к чему, материал для чего-либо приготовленный. Пропала вся заправа!
