помі́тити, мі́чу, мі́тиш, гл. Замечать, заметить, примечать, приметить. Желех.
Запомо́га, ги, ж. Вспомоществование, помощь. Запомога моя в бозі: правих серцем він спасає. К. Псал. 13.
Запомогти́. См. Запомага́ти.
Запомогти́ся, жу́ся, жешся, гл. 1) Помочь себе. Він тим не запоможеться. НВолын. у. 2) Разбогатеть, разжиться. Запомігся дуже N: має теперка з тисячу карбованців. Камен. у.
Запо́на, ни, ж. 1) Полог, занавеска. На вікнах… запони. Мир. Пов. II. 56. Чорною запоною застилає очі. Мир. Пов. I. 120. 2) Застежка. Срібнії запони. Лукаш. 46. 3) Препятствие, помеха. Каменец. у. Ум. Запо́нка. Одчини! — Не одчиняє. Він як суне двері ногою… У хату, — аж він там за запонкою. ЗОЮР. I. 160.
Запопада́ти, да́ю, єш, сов. в. запопа́сти, паду́, де́ш, гл. 1) Ловить, поймать, захватывать, захватить, схватить. Де ж це він коняку запопав? Мнж. 131. Хоче, бач, Марко запопасти його і дати йому доброго прочухана. Стор. МПр. 169. Як би запопасти її так, щоб вона вже не вирвалась з його лапок. Мир. Пов. I. 165. 2) Попадать, попасть. Пішли, куди хто запопав. Котл. Ен. I. 15. *3) Приобретать, приобрести; снискивать, снискать. Запопада́ти ла́ски. Снискивать (искать) расположение. Кочубей видимо запопадає царської ласки. Лепкий.
Запопа́дливий и запопа́дний, а, е. 1) Ревностный, трудолюбивый, старательный. Гаврило чоловік запопадний: знайшов собі притулок у пані на економії, та й розбагатів. Черк. у. *2) Жадный к чужому. Андрій запопадливий, ласий на чужинку. Харьк. Сл. Яворн.
*Запопа́дливо, нар. Ревностно, старательно. Заходився міркувати і заподливо братися до того, щоб запомогти землякові. Кон.
Запопа́сти. См. Запопада́ти.
Запо́ра, ри, ж. Запор.
Запо́рати, раю, єш, гл. 1) Закончить работу; убрать. Гм! що робив! біля скотини порався, грубу запорав. Лебед. у. Піч файно запорайте. Вх. Зн. 20. 2) Забороновать после посева; вообще: обработать и засеять поле. Уже засіяв, тра запорати. НВолын. у. Харченкови десятини були вже запорані. Г. Барв. 347. Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес. Г. Барв. 306. 3) Загрязнить. Запорав двері, що гидко й глянути. Змиев. у.
Запо́ратися, раюся, єшся, гл. Засуетиться, захлопотаться. Запоралася коло печі, що й не вгледіла, як собака м'ясо вхопила.
Запорва́ти, ву́, ве́ш, гл. Захватить. Ховай, невісточко, в свою скриню, що запорвеш. Левиц. КС. 72.
Запоро́жець, жця, м. 1) Запорожец, казак запорожской Сечи. 2) На свадебном пиршестве, во время раздачи каравая, запоро́жцями называются посетители, стоящие за порогом хаты. На самім останку дають коровай на запорожця… А як нема запорожців, то староста виходить за поріг і бере той коровай, которий полагається запорожцям. Грин. III. 521. Чи усім сватового хліба достало? — Ні, ще запорожцям не давали. Маркев. 133. Ой ви, славні запорожці, не лякайтеся, за пороги, за високі не ховайтеся! Просимо вас до хати короваєм дарувати. Св. п. КС. 1883. II. 399.
Запоро́жецький, а, е = Запоро́жський. Се все були запорожецькі землі. О. 1862. V. 101. Земля, мати, земля, мати, запорожецькая. Чуб. V. 951.
Запоро́жжя, жя, с. 1) Запорожье. Славний козак Максим Залізняк, славнішеє запорожжя! Ном. № 674. 2) На свадебном пиршестве посетители, стоящие за порогом хаты, — они получают свою часть при разделе каравая. На запорожжє (коровай) подають тречі. Грин. III. 437.
Запоро́жнювати, нюю, єш, сов. в. запорожни́ти, ню́, ни́ш, гл. О посуде, мешке, вообще о каком-либо вместилище: занимать, занять чем. Не запорожнюй миски, бо вона не наша.
Запоро́жський, а, е. Запорожский. Що дід, а що жид, а що й запорожський козак. Ном. № 7919.
Запоро́жчик, ка, м. Запорожский
