Замо́щувати, щую, єш, сов. в. замости́ти, щу́, стиш, гл. 1) Замащивать, замостить, закладывать, заложить. Треба назламувать дубців з усякого дерева та й замостить, тоді вже ніщо не розірве греблі. Гринч. I. 180. 2) Покрывать, покрыть. Хмарами пів неба замостило. Греб. 367.
Замрі́ти, рі́ю, єш, гл. Показаться неясно вдали. Замрів місяць між хмарами. Щог. В. 21. Мрії далекі осяйні мені веселкою замріють. Г. Барв. 535.
*Замрі́ювати, і́юю, юєш, сов. в. замрі́яти, і́ю, єш, гл. Задумывать, задумать, облюбовывать, облюбовать в мечтах. Відбув замріяну подорож. Нік.
Замру́жити, жу, жиш, гл. Зажмурить, закрыть, смежить (глаза). Нема такого а ні дня, а ні ночі, щоб не плакали мої чорні очі. І спання на них нігди не буває, хоць я їх замружу, смуток пробуджає. Чуб. V. 16.
Замрячи́ти, чи́ть, гл. безл. Заморосить, пойти мелкому дождю.
Замуги́кати, каю, єш, гл. Запеть тихо, под нос.
Замудрува́ти, ру́ю, єш, гл. Замудрить, замудрствовать. Отце Нептун замудрував. Котл. Ен. II. 7.
За́мужжю, нар. Замужем. Се вже я вдруге замужжю. Г. Барв. 433.
За́мужжя, жя, с. = Замі́жжя.
Заму́жній, я, є = Замі́жній. Замужній хліб добрий, да не пожиточний. Чуб. III. 121. Ох, як би я знала замужнеє лихо, то гуляла б у матінки тихо. Гринч. III. 297. *Замужні сестри. Крим.
*Заму́ла, ли, ж. Занесенное илом место. Сл. Яворн.
Заму́лити, лю, лиш, гл. = Заму́ляти.
Заму́лювати, люю, єш, сов. в. заму́ли́ти, лю, лиш, гл. Заносить, занести илом. *У нас після цього дощу — біда: замулило нашу кирничку піском. Крим.
Заму́люватися, лююся, єшся, сов. в. заму́литися, люся, лишся, гл. 1) Заноситься, быть занесенным илом. 2) Только сов. в. Замешаться, замяться.
Заму́ляти, ляю, єш, гл. Начать давить, тереть, мозолить. Чоботи так замуляли, що мусив скидати.
Замурави́тися, влю́ся, ви́шся, гл. Зарости, покрыться травою. Криниця й замуравилась. Гринч. I. 148.
Заму́рза, зи, об. С запачканным, замусленным лицом, *замухрышка, замарашка. Не вмивається, цілий день ходить замурзою. Крим.
Заму́рзаний, а, е. Замусленный, испачканный. Замурзана така! сказано — дитина: чи їсть, чи п'є, то по грудях тече; а там мокре таке полізе на двір і бавиться в поросі. Св. Л. 99. Киргизя замурзане. Шевч. (О. 1862. III. 4). *Ти тоді на ярмарку був замурзаний. Тобіл.
Заму́рзувати, зую, єш, сов. в. заму́рзати, заю, єш, гл. Замусливать, замуслить, испачкать.
Заму́рзуватися, зуюся, єшся, сов. в. заму́рзатися, заюся, єшся, гл. Замусливаться, замуслиться, испачкаться. Стоїть котик під лавкою, замурзався сметанкою. Гринч. II. 310. Замурзались в крові і гризлись як собаки. К. Дз. 11.
Замуркота́ти, чу́, чеш, гл. 1) Замурлыкать. 2) Забормотать. Той щось замуркотав, — чуть, лається ще. О. 1862. VIII. 27.
Замурмота́ти, чу́, чеш и замурмоті́ти, чу́, ти́ш, гл. *Забормотать. Сл. Нік. Троянці всі замурмотали. Котл. Ен. I. 16.
Замуро́вувати, вую, єш, сов. в. замурува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Закладывать, заложить, заделывать, заделать камнем, кирпичем. Бог знайде, хоч і в печі замуруйся. Ном. № 50. 2) Залеплять, залепить (снегом окна). Як підніметься завірюха… замурує тобі вікна, засипле снігом двері. Греб. 404. Бач, у шинку як замурувало вікна. О. 1861. V. 70.
Замуро́вуватися, вуюся, єшся, сов. в. замурува́тися, ру́юся, єшся, гл. Заложиться камнем, кирпичем. Пійду в черниці, замуруюсь по шию. Г. Барв. 248.
*Замурува́ння, ня, с. Заделка, закладка (камнем). Сл. Дубр.
Замурча́ти, чу́, чи́ш, гл. Заворчать.
Замусо́лити, лю, лиш, гл. Замуслить, запачкать. Ото як ти корсетку замусолила.
