Словник української мови (1927)/заміжній
| ◀ заміжний | Словник української мови З заміжній |
замізкувати ▶ |
|
Замі́жній, я, є. Во время замужества происходивший, замужний, который бывает замужем. Вона тепер більше раділа і кохалась у всьому, що вбачали очі, ніж із початку життя свого заміжнього. Г. Барв. 144. Заміжня́. Замужняя. Збунтувала проти мене… мою заміжню дочку. Левиц. ПЙО. I. 378.