Ґанчува́ти, чу́ю, єш, гл. 1) Браковать, находить недостатки. Котра дівчина вередує з женихами, ґанчує та плаче, то з єї оттак сміються. Уман. у. 2) Иметь из'ян, порок, недостаток. Ґанчує на ногу кобила. Канев. у.
Ґаня́, ні, ж. = Каня́ 2. Вх. Зн. 13.
Ґа́ра, ри, ж. 1) Паз, глубокая, но не сквозная продолговатая желобовина для вставки досок (напр., в столбе забора), притесанных брусьев и пр. Лохв. у. См. еще Навій. Константиногр. у. 2) Повозка с ящиком для возки земли, песку. Киев. у.
*Ґараґо́ля, лі, ж. Фосфорит, шарик фосфорита. Хот. Нік.
Ґарґала, ли, ж. 1) = Ґарґа́ло. Вх. Лем. 407. 2) Кружка. Вх. Уг. 235.
Ґарґа́ло, ла, с. Горло. Вх. Лем. 407.
Ґарґа́ра, ри, ж. 1) Сердитая, бранчивая баба. Стара ґарґара. Ном. 13620. См. Гарга́ра. *2) Большая комната.
Ґарґа́чки, чок, ж. мн. Крыжовник. Вх. Лем. 407. См. А́ґрус.
Ґард, ду, м. То же, что и гард.
*Ґардема́н, ну, м. 1) Самогон. 2) Зелье, дурман. Ви оглядайтеся! Це така чарівниця, що піддасть йому ґардеману, а найбільше в горілці. Крим.
Ґардува́ти, ду́ю, єш, гл. 1) Гатить, делать запруду. Черк. у. 2) ? Як весло ґардує, то треба його плазом поставити, й перестане. Канев. у.
Ґари́та, ти, ж. Карета. Посадили її в ґариту. АД. I. 312.
Ґарли́на, ни, ж. Пук соломы, приготовленный для крыши. Бел. Hoc.
Ґарна́ґа, ґи, ж. = Кривуля́ка. Нежин. у.
Ґаро́ваний, а, е. Имеющий пазы. Се стовпи вже ґаровані, — менше вгайки, швидче складемо діловання. (Залюбовск).
*Ґарува́ння, ня, с. Шпунтовка (процесс). Сл. Дубр.
Ґарува́ти, ру́ю, єш, гл. 1) Пазовать, делать пазы. Подольск. г. 2) = Ґерува́ти. Лубен. у., Мирг. у.
*Ґа́рчик, ка. Гарнец, кувшин. Ґарчик робленого молока. Черемш. «Верх».
*Ґату́нок, нку, м. Сорт, вид, качество. На яки́й — я ма́в-би туди́ йти́. В качестве кого я туда пошел бы. Сл. Нік. *Каким образом?… На який ґатунок я маю на чужій приспі сидіти? Стефаник.
Ґахува́тися, ху́юся, єшся, гл. Франтить, наряжаться, прихорашиваться. Ном. № 11205. Ходила б біло, то кажуть: ґахується; ходила б чорно, то кажуть: лінується. Нп.
Ґа́цик, ка, м. = Кажа́н. Вх. Лем. 407.
*Ґва́дзяти, дзяю, єш, гл. 1) Мазать, пачкать, возить. Херс. Нік. 2) Болтать. Наґвадзяла такого, що й їсти не можна. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.
Ґвалт и гвалт, ту, м. 1) Крик, шум. Алв. 11. Чуб. I. 105. Ґвалт і галас. Шевч. 197. А ґвалту! а крику! Шевч. 214. 2) Насилие. Прийшов і взяв ґвалтом. Аф. 357. Одняв він гвалтом од убогих козаків і посполитих. О. 1861. VIII. 29. Розумом, а не гвалтом мусимо ми усяке лукавство переважати. К. (О. 1861. VI. 33). 3) Восклицание: Ґвалт! Караул! Ґвалт! рятуйте! Шевч. 139. Ай, ґвалт! сама в хаті, не дам ради кошеняті. Ном. № 8766. Ґвалт, на ґвалт крича́ти. Кричать караул. Ном. № 2385. Гукнули як на гвалт. Гул. Арт. (О. 1861. III. 84). Було ж тобі не любити, а тепер хоч гвалт кричи. Грин. III. 159. На ґвалт би́ти, дзвони́ти. Бить тревогу.
Ґвалті́вне, ґвалто́вне, ґвалто́вно, нар. 1) Шумно, крикливо. Чорти об чімсь радились і ґвалтовно гомоніли. Стор. МПр. 43. 2) Насильственно. Мет. 373. Ґвалтовне одібрать. Морд. Пл. 64.
Ґвалті́вний, ґвалто́вний, а, е. 1) Шумный, крикливый. 2) Насильственный. Тиї каверзники змовлялись у очевидьки на ґвалтовний учинок. К. ЧР. 96.
Ґвалтува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Шуметь, кричать, *вопить. Ґвалтують, сказано, навспряжки цокотухи (жінки). Греб. 379. Чого (собаки) так ґвалтують? Стор. МПр. 112. Той чоловік став ґвалтувати. Драг. 184. *Чого ти ґвалтуєш? Крим. 2) Производить насилие, насиловать. 3) Производить тревогу, звать на помощь.
Ґвер, ру, м. Ружье. Гол. I. 151.
Ґвинт, та́, м. Винт. А ми це вікно
