море грало. Шевч. Як ось і море стало грати, великі хвилі піднялись, і вітри зачали бурхати, аж човни на морі тряслись. Котл. Ен. II. 6. 9) Со́нце, зі́рниця, мі́сяць гра́є. Блестит, играет. ХС. I. 75. По той бік Росі грала зірниця. Левиц. Сонце грає, вилискується в дощових краплях. Ком. Р. I. 21. Красно грає весняне сонце на чистому небі. Мир. Пов. II. 41. 10) Гра́ти в дзво́ни. Звонить. Весь день во всі дзвони грали. Гол. I. 64. 11) О меде, пиве: бродить, играть. Мед вже почав у бочці грати. Чи не той то хміль… що у пиві грає. АД. II. 77. *12) Звучать, грохотать. Грають гармати. Грають дзвони. Б. Лепкий. Чув я, як на війні порох смердить, як кулі грають. Борд. 71.
Гра́тися, гра́юся, єшся, гл. Играть, забавляться. Вовчиця на сонці з вовченятами грається. Рудч. Ск. I. 134. З собакою унучок грався. Шевч. 111.
Граття́, тя́, с. 1) Игра на инструменте. Лебед. у. 2) Игра (забава). З граття то й лихо буває: у нас два парубки боролися, та й руку один виломив. Пирят. у.
Грахви́н, на, м. Графин.
Гра́ч, ча́, м. 1) Игрок. Чуб. III. 45, 46. Ні грач, ні помагач. Ном. № 6544. 2) Музыкант. Які грачі, такі й танці. Новомоск. у.
Гра́шка, ки, ж. = И́грашка. Встречено только у М. Вовчка. Спродавалися ласощі й грашки. МВ. III. 32.
Гре́бання, ня, с. Брезгание, пренебрежение.
Гре́бати, баю, єш, гл. Брезгать, пренебрегать. Ти гребаєш моєю рукою, моїм товариством. Стор. МПр. 10.
Гре́белька, ки, ж. Ум. от гре́бля.
Гребе́льний, а, е. Относящийся к плотине, плотинный.
Гребелю́к, ка́, м. Пт. = Берегу́ля. Вх. Пч. II. 12.
Гребена́тий, а, е. Имеющий гребень. Кури білі, чорні, гребенаті. Мил. М. 51.
Гребено́, на́, с. То же, что и гребі́нка — для расчесыванья овечьей шерсти. Вх. Лем. 405.
Гребенчу́к, ка́, м. Род растения, похожего на терн. Черном.
Гребеню́к, ка́, м. = Гребелю́к. Вх. Пч. II. 12.
Гребеня́стий, а, е = Гребена́тий. Несло на гребенястій хвилі. Мир. ХРВ. 359.
Гребе́ць, бця́, м. 1) Работник, сгребающий сено. Левч. 135. Грин. III. 128, 129. Хто йде — горох скубне: гребець скубне у жменю; іде косарь і жнець, — нагарбають в кишеню. Г. Арт. (О. 1861. III. 95). 2) Гребец, лодочник. Стор. II. 138. Ум. Гре́бчик. Пішла заміж за гребця, за гребчика молодця. Чуб. V. 924.
Гребіне́ць, нця́, м. Гребенка, гребень, гребешок. Вас. 164. Стояла Мар'я під вінцем, розчесала русу косу гребінцем. Чуб. III. 207.
Гребіни́ще, ща, с. Ув. от гре́бінь. Бери, милий, днище й гребінище. Чуб. V. 1074. Ум. Гребіни́щечко. Я робити прийшла — із днищечком, з гребінищечком. Грин. III. 655.
Гребі́нка, ки, ж. 1) Гребенка для расчесывания льна, конопли, шерсти. Вас. 200. Чуб. I. 114. Чуб. VII. 409. Виносить вона… гребінку, що коноплі чешуть. Грин. II. 346. 2) У ткущих ковры: «небольшая зубчатая гребнеобразная деревянная колотушка, которою присаживают нити утка ковра по мере выполнения рисунка». Вас. 171. 3) = Реші́тка 5. Шух. I. 167. 4) Род орнамента в писанке. МУЕ. I. 190. Ум. Гребі́ночка.
Гребі́нний, а, е. 1) Относящийся к гребню, гребеночный. 2) Гребі́нне полотно́. Самое толстое полотно. Подольск. г. Полотно более тонкое, чем волови́на. Вх. Зн. 5. Полотно = Двана́дцятка. МУЕ. III. 19.
Гребі́нни́к, ка, м. 1) Делающий гребешки, гребеночник. Лебед. у. 2) = Гравила́т, Geum urbanum L. ЗЮЗО. I. 124.
Гребі́нниця, ці, ж. Самое толстое полотно. Подольск. г.
Гребі́ночка, ки, ж. 1) Ум. от гребі́нка. 2) Род орнамента в вышивке. Залюбов.
Гребі́нча́стий, а, е. 1) = Гребена́тий. *Гребенчатый. Сл. Дарм. 2) Гребі́нчасті у́ставки. — у́ставки с особого рода узором, вышивкой. Kolb. I. 49. См. Гребі́ночка 2.
