Гости́нонька, ки, м. Ум. от гости́на.
Гости́ночка, ки, ж. Ум. от гости́на.
Гости́нчик, ка, м. Ум. от гости́нець.
Гости́нчичок, чка, м. Ум. от гости́нець.
Гости́стий, а, е = Ости́стий. О мехе: имеющий длинные шерстинки. Гостиста шкура. НВолын. у.
Гости́ти, щу́, сти́ш, гл. 1) = Гостюва́ти. Просила прозьбою і грозьбою, щоб ми не довго гостили. Мет. 188. 2) Принимать гостей, угощать. Коли сама намоглась, щоб до тебе приїхали в гості, так гости ж як слід. Лебед. у. Зараз почали мене гостити вареними яйцями і паляницею. Г. Барв. 124. Повиїдали.... усю страву… нічим людей гостити. Мнж. 41.
Гости́тися, щу́ся, сти́шся, гл. 1) = Гостюва́тися. Будемо гоститися то у вас, то в тебе. Ном. № 11819. 2) Принимать гостей. Мені ніколи гоститися з ціми гостями. Змиев. у.
Гостівни́к, ку́, м. Раст. Geranium sanguineum L. ЗЮЗО. I. 124.
Гості́вство, ва, с. = Гостюва́ння. Рк. Левиц.
Го́стонько, ка, м. Ум. от гість.
Го́сточко, ка, м. Ум. от гість.
Го́стрий, а, е. 1) Острый, имеющий тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Ном. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мет. 238. Мала пташка, та кігті гострі. Ном. № 7325. 2) Остроконечный, конусообразный. Як виїхав донський козак із-за гострої могили. Нп. Гострий шпиль. Ком. Р. II. 90. 3) Сильный, жестокий, резкий. Цур-цурачка — гостра болячка. Ном. № 14147. 4) Резкий, остроумный. *Го́стра вда́ча. О человеке: резкий характер. Сл. Нік. Гострий, як бритва. Ном. № 1523. Хоч голий, та гострий. Ном. № 1475. 5) Пронзительный, жгучий. Гострі, чорні очі. Левиц. I. 332. 6) Го́стра доро́га. Колоть, мерзлая грязь на дороге. Дорога гостра, не можна їхати. Каменец. у. Ум. Гостре́нький, гостре́сенький. Єсть у мене гостресенький ножик. Грин. III. 354.
Гостри́ло, ла, с. Прибор для точения косы. Черк. у.
Гостри́ти, рю́, ри́ш, гл. Точить, острить. Щоб мечі, шаблі гострили. Шевч. Гостри́ти зу́би. Приготовляться к чему, острить зубы на кого, замышлять против кого. Не гостри зубів, бо не будеш їсти. Ном. № 3832. Вони на нас зуби гострять. Рудч. Ск. Гостри́ти о́чі, язики́. Острить зубы, замышлять против кого. І ворог мій на мене очі гострить. К. Іов. 36. Язики на мене гострять. К. Псал. 313.
Гострі́й, рія́, м. Лезвее, острый край ножа, бритвы и пр. Сумск. у. Ум. Гостріє́ць. Екатериносл. у.
*Гострі́ння, ня, с. Точение, наточка. А брус у майстра — для гостріння сокири. Крим.
Го́стро, нар. 1) Остро. Гостро ніж нагострений. 2) Резко. Гостро говорить. 3) Пристально, проницательно. Дідуган гостро на мене глянув. Стор. I. 228.
Гострове́рхий, а, е. Конусообразный, островерхий. К. ЧР. 5. Взялись димом гостроверхі шляхецькі будинки. К. Досв. 123.
Гострогля́д, ду, м. Крепкая водка. Лигнув чарок зо три гострогляду, та й не журь, мати! хоч до вечора робити. Канев. у.
*Гострозу́бці, ів, мн. Острозубцы. Сл. Дубр.
*Гостроку́тній, я, є. Остроугольный. Сл. Дубр.
Гостроли́стий, а, е. С длинными и узкими листьями. Зелені ряди гостролистої кукурузи. Левин. I. 28.
Гостроно́сий, а, е. С острым носом; с острым носком. Чоботи гостроносі. О. 1862. VIII. 33.
Гостроспи́нний, а, е. О лошади: имеющий острую спину, с выдающимся спинным хребтом. Який у тебе кінь гостроспинний, — на цьому верхи не далеко заїдеш. Ма'ть йому вівса не даєш. Канев. у.
*Гостру́ха, хи, ж. Шаловливая, строптивая женщина, вострунья. Приборкана гоструха. Кул.
Гостря́к, ка́, м. Острие. На кінці в того ціпка гостряк був залізний. Екатериносл. у. (Залюб.).
