Словник української мови (1927)/гостювати
| ◀ гостювання | Словник української мови Г гостювати |
гостюватися ▶ |
|
Гостюва́ти, тю́ю, єш, гл. 1) Гостить. Наїхали гості гостювати, да кличуть мене, мати, в зелен сад гуляти. Чуб. V. 175. *2) — кого́ чимсь. Угощать, принимать кого чем. Як нема чим, то треба хоч хлібом гостювати добрих людей. — Я вас самим хлібом гостюю. Крим.