Горе́нити, ню, ниш, гл. 1) Горчить, отдавать горьким вкусом. Мнж. 178. Ірви, кумо, ягідки, которі солодкі, а которі гіркі — для моєї жінки, а которі горенять, то діточки поїдять. Чуб. V. 614. Чогось борщ горенить. Кролев. у. 2) Переносно у М. Вовчка: В серці горенить мов отрутою — сильное огорчение. МВ. (О. 1862. I. 80).
Го́ренько, ка, с. Ум. от го́ре.
Горе́цвіт, ту, м. Раст. Helleborus niger L. ЗЮЗО. I. 124.
Горе́цтво, ва, с. Горесть, печаль. Черниг. у.
Гореч, чі, ж. Жара. Вх. Лем. 405.
Го́речко, ка, с. Ум. от го́ре.
Горзи́на, ни, ж. Плетень из ивы. Греблі гатили, кілля забивали, горзину та драницю клали. Макс. (1849). 55.
Гори́квіт, ту, м. = Гори́цвіт. Вх. Пч. I. 8.
Гори́ніж, нар. Вверх ногами. Каменец. у.
Горихві́ст, хвоста́, м. Птица. Lusciola phaenicurus (и tithys). Вх. Пч. II. 12.
Гори́цвіт, ту, м. Раст. Adonis vernalis L. Вх. Пч. I. 8. ЗЮЗО. I. 109. Мил. М. 87.
Гори́ще, ща, с. Чердак. На хату закинь, на горище. Рудч. Ск. II. 124.
Горі, нар. Вверх. Іде Мар'я горі драбиночкою. Гол. IV. Горі, рибки, горі, горі бистров водов. Гол. I. 337.
Горі́вка, ки, ж. = Горілка. Лукаш. 112. Грин. III. 349. *Хот. Нік. *Стефаник. Опов. Ум. Горі́вонька. Грин. III. 86. Горі́вочка.
Горідчик, ка, м. Ум. от горо́д.
Горі́жний, а, е. Огражденный? Старими людьми село порадне, парубочками село горіжне, а дівоньками село весело. АД. I. 50.
Горі́знач, нар. Лежа на спине. Черк. у.
Го́рій и горі́йше, нар. Хуже, горше. О. 1861. VIII. 31. Кепсько, Григорій, що далі, то горій. Нп. Ой лихо, лихо, де свекруха є, а ще горійше, де є обоє. Чуб. V. 704.
Горі́йший, а, е. Худший, горший. Немає й не буде горійшої муки. Грин. III. 300.
Горі́лий, а, е. Горелый. Межи вами женишище, як горілеє днище. Мет. 195. Горілий пеньок. Грин. I. 65.
Горі́ли́ць, нар. Вверх лицем, навзничь. Лежить горілиць. Каменец. у. Чуб. I. 204.
Горі́лиця, ці, ж. = Горі́лка. К. ЦН. 281. Горілице оковита, кажуть тебе люде пити. Чуб. V. 1099.
Горі́лка, ки, ж. Водка, хлебное вино. Як горілку п'ють, то мене минають, а як ся б'ють, то від мене починають. Ном. № 2093. Без горілки — нема говірки. Чуб. I. 282. Ум. Горі́лонька, горі́лочка. Грин. III. 681.
*Горі́лчаний, а, е. Выпивший, подвыпивший. А десь от вночі вертався додому вже добре горілчаний. Стефаник. «З міста йдучи».
Горілча́ний и горільча́ний, а, е. 1) Водочный. Там бочка горілчана. Ном. № 8628. Не любить бджола й духу горільчаного. Сим. 202. 2) Горільча́ний брат. Собутыльник. Черк. у.
Горі́льня, ні, ж. Винокурня, винокуренный завод. Рудч. Чп. 124.
Горіне́ць, нар. Вверх лицем, навзничь. Угор. Он в тотій труні горінець лежит. Драг. 268.
Горі́ння, ня, с. Горение.
Го́рість, рости, ж. Горечь (о вкусе). Треба варити ці коренці, поки з їх горість вийде. Черниг.
Горі́ський, а, е. Верхний. См. Горі́шній. Kolb. I. 92.
Горі́ти, рю́, ри́ш, гл. 1) Гореть. Коли бог не годить, то й огонь не горить. Ном. № 14. Без підпалу й дрова не горять. Ном. № 3298. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсем не горит. Ном. № 7566. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идет работа, дело. Ном. № 10909. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячий, непоседливый (кто). Г. Барв. 320. 2) Быть в жару, иметь повышенную температуру (о больном). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. Чуб. V. 186. 3) Блестеть, гореть. Погас місяць, горить сонце. Шевч. 127. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Шевч. 149. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. Шевч. 620. 4) Пылать желанием, сильно желать чего. *Душа́ гори́ть до чо́го. Страсть хо-
