ничем, обнаженный. Обідрали до голої кости. Ном. № 11093. Голе дерево. Ном. Положив снопа на голому току. Рудч. Ск. I. 55. Положили Савку на голую лавку. Ном. № 11918. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці біг має. ЗОЮР. I. 201. В другій руці голий меч. Гол. III. 44. 3) Бедный, голый. Біда нашим головам за панами голими. Ном. Нема голій школі волі, а то б догодила. Шевч. 369. 4) О хлебе: безостый, без усиков. Ячмінь з остюками і голий. О. 1861. IX. 192. *5) Один только, один лишь, простой. Кравець за голу роботу бере півтора карбованця. А ще ж тра докладу до кожуха. Крим. 6) Го́ла го́лка. Игла без нитки. Черном. 7) Го́лий борщ, го́ла ю́шка. Один борщ, один суп и больше ничего. Баба побігла і взяла коробочку ячменю на відробіток, щоб не гола юшка була. Г. Барв. 501. 8) Го́ла піч. Печь, из которой выгребены горящие угли, чтобы сажать хлеб. Грин. II. 18. 9) Род игры с бросанием палок. КС. 1887. VI. 475. *10) Го́ла (го́лої). Задница. Закатав йому десять різок на голу. Крим. Ум. Голе́нький, голе́сенький.
Го́лик, ка, м. = Голи́ш? Із голика не буде волика. Грин. I. 236.
Голина́, ни́, ж. Отборный зерновой хлеб (кроме овса). Угор.
Голи́ти, лю́, лиш, гл. 1) Брить. Багатого і серп голить, а убогого і бритва не хоче. Ном. № 1600. 2) Лоб голи́ти. Брать в солдаты. Прийшов указ лоби голить. Шевч. 591. Употребляется в этом значении и только глагол с дополнением: в москалі́. Прошу собі волі — не дає і в москалі проклята не голить. Шевч. 417.
Голи́тися, лю́ся, лишся, гл. Бриться. Не милися, бо не будеш голитися. Ном. № 5479.
Голи́ця, ці, ж. Чистое поле, прочищенное от деревьев место. Угор. Іде дощик на голиці. Гол. IV. 574. 2) Кожа, с которой облез, оборван мех. Константиногр. у. 3) = Гони́шна сітка. Браун. 13.
Голи́ш, ша́, м. 1) Бедняк, голыш. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка…, а голиш все-таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106. 2) Раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. I. 135. 3) Камыш, скошенный зимою. Мнж. 178.
Голі́вка, ки, ж. Ум. от голова́.
Голі́вонька, ки, ж. Ум. от голова́.
Голі́вочка, ки, ж. Ум. от голова́.
*Голівча́стий, а, е. Головчатый. Сл. Дубр.
Голівче́рева, нар. Вверх животом. Полт.
Голі́й, лія́, м. Брадобрей, цирюльник.
Голіна́тий, а, е. 1) Длинноногий. Вх. Зн. 11. 2) О деревьях: имеющий высокий голый ствол с коронообразной верхушкой. Подольск. Голіна́та капу́ста. Капуста, не образующая головки.
Голі́нка, ки, ж. Голень. Білий, мов голінка. Ном. № 8530. Уроки-врочища… тут вам не стояти, за плечима не знобити, поперека не ломити, голінок і колінок не крутити. Мил. М. 39.
Голі́нний, а, е. 1) Удалой, бравый, резвый. Голінний, завзятий чоловік. Шевч. 302. От дівка голінна, так так! Шевч. 310. 2) Способный к чему. Він голінний до всього. Черк. у. 3) — до чо́го, на́ що. Охочий до чего, любящий что. Маруся голінна до тарані. Черниг. у. Я дуже на сон голінна, — як засну, то вже й до світу не кинуся. Рк. Левиц. Голі́нний до скляно́го бо́га. Любит выпить. Мир. Пов. I. 157. 4) Бритвенный, отточенный для бритья, годный для бритья. Голінний ніж. Оця коса голінна год п'ять живе в мене; вона саме до гоління. Васильк. у.
Голі́ння, ня, с. Бритье.
*Голі́руч, нар. 1) С голыми руками. Сл. Нік. 2) С пустыми руками. Один несе спору мужицького платя та одіння, другий голіруч. Черемш. «Село вигибає».
Голі́сінький, а, е. Совершенно голый. А тим часом синя хвиля Ганнусю виносить: голісінька, стрепенеться, сяде на пісочку. Шевч. 24.
Голі́ти, лію́, єш, гл. Обнажаться. Вітер — аж пісок голіє; зганяє воду з піску — він і голіє. Переясл. у.
Голі́черева, нар. = Голівчерева. Голічерева лежить на воді. Харьк. у.
Го́лка, ки, ж. 1) Игла, иголка. Місячно, хоч голки збірай. Ном. № 592.
