Словник української мови (1927)/голиш
| ◀ голиця | Словник української мови Г голиш |
голівка ▶ |
|
Голи́ш, ша́, м. 1) Бедняк, голыш. Дайте цьому голишу хоч ложечку кулішу. Чуб. V. 583. Добре в кого є худібка…, а голиш все-таки дзьобом сяде. О. 1862. IV. 106. 2) Раст. Salvia nutans L. ЗЮЗО. I. 135. 3) Камыш, скошенный зимою. Мнж. 178.