Го́й! меж. = Ой, гей. Шух. I. 179. Хвалилася біла береза своїм цвітом перед лісами, — гой дай, боже! Чуб. III. 299.
Го́й, го́я, м. Евреи называют этим именем христиан. На Правобережьи употребляется в значении дурачок. Дурний гою, продав кабак (гарбуз) замісць лою. Ном. Та прийди ж, гою, сядь собі, я горілки дам тобі. Чуб. V. 1088.
Го́йда́! меж. от гл. гойдати, выражающее качание. В колыбельных песнях: А-а, гойда! Чужа мати пойда! Колыб. п. Макс. Ой ну люлі, гойда. Мил. 48.
Гойдана́, меж. = Гойда, гойдаша. Гойдана, гойдана! заріжемо барана. Мил. 48 (Колыб. п.).
Го́йданка, ки, ж. 1) Качание. *2) Качель. Ади, які в нас гойданки. Франко. 3) Род лемішки из кукурузной муки. МУЕ. I. 104.
Го́йда́ння, ня, с. Качание, колыхание.
Гойда́рь, ря́, м. и пр. = гайдарь и проч.
Го́йда́ти, да́ю, єш, гл. Качать, колыхать. Дивлюся на височенну сосну. Вітер нею гойдає. Г. Барв. 366. Сонце гріє, вітер віє… на калині одиноке гніздечко гойдає. Шевч. 34. Сміється козак, коня сідлаючи, плаче дівчина, дитину гойдаючи. Чуб. V. 342.
Го́йда́тися, да́юся, єшся, гл. Колыхаться, качаться. А на вітах гойдаються нехрещені діти. Шевч. 324.
Гойдаша́, меж. = Гойда́. Гойда, гойда, гойдаша! (Колыб. припев). Ном. № 9256.
Го́йдиця, ці, ж. Волынка, музыкальный инструмент. Угор.
Го́йдойка, ки, ж. (Черниг.), го́йдочка, ки, ж. (Левиц. Пов. 135). Качель.
Гойк, ку, м. Крик, шум. Угор.
Го́йкати, каю, єш, гл. Кричать. Вх. Зн. 11.
*Го́йкий, а, е. Излечимый, поддающийся лечению. Кашель іще гойкий. Руданск. «Співом».
Го́йна, ни, ж. Побегушка, вертушка. Брацл. у.
Го́йний, а, е. Щедрый, роскошный. Чоловік гойний такий, що кождому давав всього. Гн. II. 68.
Гойни́ця, ці, ж. Целебное средство. Травиця-гойниця.
Го́йно, нар. Щедро, роскошно, изобильно. Гойно приймати гостей. Жити гойно. Чуб. III. 371. Та вона у мене так жила гойно: не знала ніякої роботи. Уман. у.
Гойове́ ли́стя, с. Раст. Plantago lanceolata. Вх. Лем. 404.
*Го́йса, межд. При управлении волами: налево. Хот. Нік.
*Го́йт, межд. Ату. Сл. Нік.
Гок, ку, м. Степной загон для скота. Мнж. 178.
Го́л, ла, ле. Краткая форма от го́лий.
Голв'я́каж. = Гілля́ка. Пойшов дід у гай, вирубав поліно дров, прив'язав його до голв'яки… що вітер повійне, погойдне те поліно, то воно об дерево й стукає. Чуб. II. 65.
Голдува́ти, ду́ю, єш, гл. Давать дань, быть в ленной зависимости. Ей, Василю Молдавський, господарю наш волоський! Чи будеш за нас одностайне стояти? Будем тобі голдовати: коли ж ти не будеш за нас одностайне стояти, — будем иншому пану кров'ю вже голдувати. АД. II. 101. Царі владиці всіх владик голдують. К. ПС. 8.
Голе́ндер, ра *и дра, м. Голландец.
Голе́ндерський, а, е. Голландский.
Голе́ць, льця́, м. Раст. Avena nuda L., овес голый. Вх. Пч. II. 29.
Голе́ча, чі, ж. = Голо́та.
Голе́шник, ка, м. Игольник. Черк. у. Загубив свій голешник, той, що голки в йому держать. Новомоск. у.
Голи́борода, ди, м. Шутливое название великовозрастного ученика, бреющего уже бороду. Приходять аж три четверто-класники — все продауси та голибороди. Св. Л. 136.
Го́лий, а, е. 1) О человеке: обнаженный, нагой, голый. Не боїться мокрий дощу, а голий розбою. Гол. I. 49. Хоч голий та в поясі. Ном. 11190. Го́лий як бу́бон, як туре́цький святи́й. Совершенно гол как в прямом значении, так и в значении 3-ем. Ном. № 1522, 1523. 2) О предмете: лишенный обычного покрова, не покрытый, не занятый
