Гни́пель (гнипля?), м. Часть ткацкого станка: «рукоятка, которою вращают передний навой при навивании основы». Вас. 167.
Гни́сти́ и гни́ти, гнию́, є́ш, гл. Гнить. — Хліб гниє. — «Гниє, бо є; оттоді погано було б, як би гнисти нічого було. Ном. № 14155. Варево гниє. Чуб. I. 10. Хата пусткою гниє. Шевч. 401. Гниє в неволі, у кайданах. Шевч. 606.
*Гниття́, тя́, ср. 1) Гниение, тление. 2) Гангрена. Сл. Нік.
Гни́хіть, тя, м. = Ніготь. Прил. у.
Гні́в, ва́, м. Гнев. Хай його гнів божий поб'є. Ном. № 3784. Не у гнів твоі́й жі́нці. Не во гнев будь сказано твоей жене. К. ЧР. 220. Гнів поклада́ти, положи́ти на ко́го. На свого старшого брата великий гнів покладав. АД. I. 187. Не положіть гніва! А вона, невістка, такий уже гнів положила, що й обідати не увійшла. Грин. I. 33.
Гні́ванка, ки, ж. Гнев, ссора. Тут така була гніванка, що господи, та й годі! Черниг.
Гні́вання, ня, с. Действие гневающегося, гневное состояние. Як вам не обридло те гнівання?
Гні́вати, ваю, єш, гл. 1) Гневаться, сердиться. Ой вернися, любе кохання, перестань гнівати. Чуб. V. 384. 2) Сердить, гневить. А я ж його не гнівала, ні його родини; нехай його перепросить лихая година. Чуб. V. 189.
Гні́ватися, ваюся, єшся, гл. Гневаться, сердиться. Не гнівайся, дівчинонько, що я не займаю. Мет. 106.
Гніви́ти, влю́, ви́ш, гл. Сердить, раздражать, гневать. Бога не гніви, а чорта не дрочи. Ном. № 5871.
Гніви́тися, влю́ся, ви́шся, гл. = Гніватися. Багатий тут на смерть гнівився. Котл.
Гнівли́вий, а, е. Раздражительный, склонный к гневу, часто гневающийся. Чогось бог гнівливий на нас. НВолын. у. Очі гнівливі. МВ. II. 82.
Гнівли́вість, вости, ж. Раздражительность, склонность к гневу. Желех.
Гнівли́во, нар. Гневно.
Гнівни́й, а́, е́. Гневный, сердитый. Такий гнівний, — крий мати божа. МВ. I. 99. Червона і гнівна стояла вона. Мир. Пов. II. 65. *Хай не бу́дуть гнівні́. Пусть не гневаются, не сердятся. Ваша милість хай не будуть гнівні на мене. Лепкий. Ум. Гнівне́нький.
Гнівни́к, ка́, м. В выражении: він мій гнівни́к. Он со мной в ссоре. Желех.
Гнівни́чка, ки, женск. р. от гнівни́к. Желех.
Гні́вно, нар. 1) Гневно, сердито. Він гнівно глянув на його. 2) Обидно, неприятно. Драг. 223. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Харьк. Ум. Гнівне́нько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько. Грин. III. 551.
Гніда́н, на́, м. Гнедой конь. Желех.
Гніди́й, а́, е́. 1) Гнедой. Гнідий кінь. Употребляется иногда без подразумеваемого существительного. Сідлай, хлопче, ти гнідого, а сам сяду на другого. Чуб. 2) Коричневый, бурый. Гнідий птах. Вх. Лем. 404. Гніде просо. Вх. Лем. 404. Ум. Гніде́нький, гніде́сенький. Грин. III. 696.
Гніди́ти, джу́, ди́ш, гл. = Гніти́ти 4. Галиц.
Гнізде́нце, ця, с. = Гніздо́. Бусьок і бусьчиха увили собі гнізденце. Фр. Пр. 128.
Гнізде́чко, ка, с. 1) Ум. от гніздо́. Галочки гніздечко в'ють. Мет. 134. 2) Кокон. Червяк сидить у гніздечку, а як стане у мочах, то перегризає його.
*Гнізди́на, ни, ж. Ячейка. Сцільник попався недобрий, в кожній гніздині — перга. Крим.
Гнізди́ти, зджу́, ди́ш, гл. Бить все в одно место. Вхопили його вдвох, повалили та й гніздять його коліньми по голові. Новомоск. у.
Гні́зди́тися, зджуся, дишся, гл. Гнездиться. Левиц. I. 95. Яструбам з орлами не тутка гніздитись. О. 1862. I. 110.
Гнізди́ще, ща, с. Ув. от гніздо́. Чуб. I. 122.
Гніздо́, да́, с. 1) Гнездо. Всяка пташка своє гніздо знає. Ном. № 9480. 2) В толчее для проса: углубление, где лежит зерно. Харьк. (Залюб.). 3) Солома, лежащая в жлукті. Мил. 18. 4) = Місти́ще. Вх. Зн. 36. 5) ? Як у хлопця на тімени є одно «гніздо», то
