крутив із чубом. Стор. I. 191. 2) Отвинчивать, отвинтить.
Відкру́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. відкрути́тися, чу́ся, тишся, гл. Отделываться, отделаться. Став думати, як би то від них відкрутитись. Кв. I. 255.
Відкудо́вчити, чу, чиш, гл. Поколотить. Опісля насилу люде виволокли з кімнати, так він його відкудовчив.
*Відку́куватися, куюся, єшся, сов. в. відкукну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Откликаться, откликнуться.
Ві́дкуп, пу, м. 1) Откуп. Не раз із селами й церкви ім на одкуп оддавали. К. ЧР. 10. 2) Выкуп. МУЕ. III. 117.
Відкупа́ти, ся, гл. = Відкупля́ти, ся.
Відкупля́ти, ля́ю, єш, сов. в. відкупи́ти, плю, пиш, гл. Откупать, откупить, выкупать, выкупить. З моря душу виймала, од гріхів одкупляла. Чуб. V. 849. Я б рад одкупити батьківське гніздо, та біг ма за віщо. Левиц. I. 422.
Відкупля́тися, ля́юся, єшся, сов. в. відкупи́тися, плю́ся, пишся, гл. Откупаться, откупиться. А я смерти не боюся, я від смерти одкуплюся. Чуб. V. 1093 Наша душа гріхів довіку не відкупиться. АД. I. 108.
Відкупне́, но́го, с. Выкуп. МУЕ. III. 117.
Відкупни́й, а́, е́. Откупленный, выкупленный. Відкупні́ куми́. Мужчина и женщина, которые, в случае если дети в семье мрут, для сохранения жизни ребенка приглашаются его родителями (через шесть недель после его рождения и уже после крещения) быть второю парою кумовьев, причем кум дает деньги, кума — крижмо; впоследствии ребенок родителями выкупается у этих кумовьев. Мил. 22. Мнж. 183.
Відкупо́вуватися, вуюся, єшся, гл. = Відкупля́тися.
Відку́шувати, шую, єш *и відку́сювати, сюю, єш, сов. в. відкуси́ти, шу́(сю), сиш, гл. Откусывать, откусить. Собака собаці хвоста не одкусить. Ном. № 7954.
Відла́зити, жу, зиш, сов. в. відлі́зти, лі́зу, зеш, гл. Отползать, отползти.
Відла́мувати, му́ю, єш, сов. в. відлама́ти, ма́ю, єш, гл. Отламывать, отломать.
Відлата́ти, та́ю, єш, гл. Отколотить. Відлатав я йому боки.
Відла́юватися, ююся, єшся, сов. в. відла́ятися, ла́юся, єшся, гл. Отругиваться, отбраниваться, отвечать бранью на брань, а в сов. в. кончить, прекратить брань. Лають, сквернять його московщиною, — він мовчить, не відлаюється, Г. Барв. 438.
Відле́глий, а, е. Отстоящий; отдаленный.
Відле́глість, лости, ж. Расстояние; отдаленность.
Відле́гло, нар. Отдаленно.
Відле́жувати, жую, єш, сов. в. відле́жати, жу, жиш, гл. Пролеживать, пролежать, лежать известное время.
Відлеті́ти. См. Відліта́ти.
*Відли́в, ву, м. Отлив. По-за тим монотонний прилив і відлив приватних замовлень. Франко.
Відлива́ло, ла, с. Ковш, которым выливают воду из большой лодки (дуба). Мнж. 179.
*Відлива́ння, ня, ср. Отливание, литье, отливка (процесс). Сл. Дубр.
Відлива́ти, ва́ю, єш, сов. в. відли́ти, діллю́, ллєш, гл. 1) Отливать, отлить. 2) Обливать, облить водою для приведения в чувство. Ой став козак та й з гори ся спускати, взяли дівчину водою відливати. Гол. Разів із шість Рябка водою одливали, і стільки ж раз його, одливши, знов шмагали. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). 3) Только сов. в. Хорошо сделать. Мир. Пов. II. 120. Найпервійший кравець (корсет) пошив, так і одлив під дев'ять усів. Г. Барв. 205.
Відлива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. відли́тися, діллю́ся, ллєшся, гл. Отливаться, отлиться, назад литься. То ва́ші сльо́зи їм одливаються — отомщаются. МВ. I. 28.
Відли́га, ги, ж. Оттепель. Драг. 388.
Відли́г(ну)ти, ну, неш, гл. 1) Потеплеть, отсыреть. Оце після дощу земля відлигла. Черниг. г. 2) — на се́рці. Легче сделаться на душе. Нехай трохи одлигне на серці. О. 1862. V. 58.
Відли́нути, ну, неш, гл. 1) Отле-
