Ви́цмоктати, кчу, чеш, гл. = Ви́смоктати.
Ви́цупити, плю, пиш, гл. Вытащить. Инколи вицупить риби і на дві цілих мажі. Рудч. Ск. II. 172.
*Вицю́кувати, кую, єш, сов. в. ви́цюкати, каю, єш, гл. Не спеша ударяя топором, что-либо смастерить. Мене сокира прохарчує, на хліб собі вицюкаю. Пир. у. Конон.
Ви́цюркати, каю, єш, гл. Вытечь, вылиться. Вх. Лем. 398.
Ви́цюстрити, стрю, риш, гл. Сильно высечь (розгами).
Ви́цяпати. См. Виця́пувати.
Ви́цяпкати, каю, єш, гл. Выцарапать. Такі маєш очка красні: вицяпкала б ті. Гол. II. 822.
Виця́пувати, пую, єш, сов. в. ви́цяпати, паю, єш, гл. = Відци́ркувати. Шух. I. 193.
Ви́цяркати, каю, єш, гл. = Ви́цюркати. Вх. Лем. 398.
Ви́чавити. См. Вича́влювати.
Вича́влювати, люю, єш, сов. в. ви́чавити, влю, виш, гл. 1) Выжимать, выжать, выдавливать, выдавить. З проса не вичавиш молока. 2) Передавить всех. Не вичавиш бджіл в вулії.
Ви́чаклувати, лую, єш, гл. Выколдовать.
Ви́чапати, паю, єш, гл. С трудом выбраться. Ледві вичапав відтіля. О. 1862. VI. 61.
Ви́частувати, тую, єш, гл. Истратить потчевая. Оставалась пляшка спотикачу. Піди ж принеси, коли не вичастувала ким. Котл. МЧ. 470.
Вичаха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́чах(ну)ти, хну, неш, гл. Остывать, остыть. В печі вже вичахло.
*Ви́чахлий, а, е. Остывший. Сл. Яворн.
Ви́чвалати, лаю, єш, гл. Выходить, исходить (медленной походкой).
Ви́чваритися, рюся, ришся, гл. Выздороветь, поправиться. Мнж. 178.
Вичва́рювати, рюю, єш, гл. = Витіва́ти. Було вичварує да видумує. Рудч. Ск. I. 77.
Ви́чепурити, рю, риш, гл. Прибрать, украсить. Викопала яму і як уже добре розсвіло, вичепурила її гарненько — зовсім готово. Кв. I. 212.
Ви́червонити, ню, ниш, гл. Окрасить в красный цвет.
*Виче́рпувати, пую, єш, гл. Вычерпывать, истощать. Сл. Тутк.
*Виче́рпуючий, а, е. Исчерпывающий. Сл. Тутк.
Ви́чесати. См. Вичі́сувати.
*Ви́чески, сок, ж. мн. Остаток от вычесывания конопли, шерсти, волос. Сл. Яворн.
Ви́чинити, ню, ниш, гл. Вычинить.
Ви́чинка, ки, ж. Вычинка. Шкура за вичинку не стане. Ном. № 10571.
Ви́чистити, ся. См. Вичища́ти, ся.
Ви́читаний, а, е. Зачитанный. А книжку як розгорнув, — дивлюсь — «Кобзарь», та вже дуже вичитаний. О. 1861. VII. 6.
Ви́читати. См. Вичи́тувати.
Вичи́тувати, тую, єш, сов. в. ви́читати, таю, єш, гл. 1) Читать, прочесть. Ходив прохати дяка псалтирю вичитувать. МВ. (О. 1862. I. 92). І ще багацько… звідтіль (з книги) він вичитував. Грин. I. 289. 2) Произносить, произнести при чтении. Як його вичитувать треба? О. 1862. I. 69. 3) Выговаривать, выговорить. Ну, що як би їй оце почав вичитувати, як вона знущалася над нами? Г. Барв. 6.
Вичища́ти, ща́ю, єш, сов. в. ви́чистити, щу, стиш, гл. 1) Чистить, вычистить. От криничка і каже: «Вичисти мене, дівонько, то колись води нап'єшся». Рудч. Ск. II. 64. *2) Оскоплять, оскопить. То коновал, він жеребці по людях вичищає. Пир. у. Конон.
Вичища́тися, ща́юся, єшся, сов. в. ви́чиститися, щуся, стишся, гл. Чиститься, вычиститься.
*Вичі́кувати, кую, єш, сов. в. ви́чекати, каю, єш, гл. Выжидать, выждать. Сл. Яворн.
Вичі́сувати, сую, єш, сов. в. ви́чесати, шу, шеш, гл. 1) Вычесывать, вычесать. 2) Расчесывать, расчесать. Вичісувала коси. Левиц. I. 410.
*Ви́чіт, ви́чо(е)ту, м. Исчисление, вычисление. Завтра треба робітникам платити, то оце він на завтра вичети пише. — Уже знає таблицю множення, то могтиме всякі вичети робити. Крим.
Ви́чмихатися, хаюся, єшся, гл. Отфыркаться.
