*Вина́джувати, джую, єш, сов. в. ви́надити, джу, диш. 1) Истреблять, истребить. 2) Отучать, отучить. Сл. Нік.
*Ви́на́йдений, а, е. Изобретенный. Сл. Дубр.
*Ви́найдення, ня, ср. Открытие, изобретение. Сл. Дубр.
Ви́найти, ся. См. Винахо́дити, ся.
*Вина́р, ря́, м. 1) Виноградарь. 2) Винодел. 3) Виноторговец. Сл. Нік.
Вина́рня, ні, ж. Виноторговля, винный погреб. КС. 1884. VII. 367.
Ви́народовити, влю, виш, гл. Денационализировать, лишить национальности. К. Кр. 35.
*Ви́народо́влення, ня, ср. Денационализация. Сл. Нік.
*Вина́рство, ва, ср. 1) Виноделие. 2) Виноградарство. 3) Виноторговля. Сл. Дубр.
*Ви́нахід, ходу, м. Изобретение, открытие. Сл. Нік.
Винахо́дити, джу, диш, сов. в. ви́найти, йду, деш, гл. 1) Отыскивать, отыскать, разыскать. 2) Открывать, открыть; изобретать, изобрести.
Винахо́дитися, джуся, дишся, сов. в. ви́найтися, дуся, дешся, гл. 1) Отыскиваться, отыскаться, найтись. 2) Открываться, открыться; изобретаться, изобрестись.
Ви́нен, ви́нна, не = I. Ви́нний. Винен був п'ятдесят рублів. Кв. I. 217. Чи винен той голуб, що сокіл убив? Шевч. 28.
Ви́нести, ся. См. Вино́сити, ся.
*Вине́ць, нця́, м. Алкоголь. Сл. Дубр.
Ви́низати, жу, жеш, гл. Нанизать все. Винизала усе намисто, — і намистинки не зосталося. Харьк.
Виника́ння, ня, с. Возникновение, появление; следствие.
Виника́ти, каю, єш, сов. в. ви́никнути, ну, неш, гл. 1) Возникать, возникнуть, появляться, появиться, выходить, выйти. Перед матінков божов ружа проквітаєт, а з тої ружи пташок виникаєт. Гол. II. 7. 2) Следовать, последовать.
Ви́никати, каю, єш, гл. Исходить всюду заглядывая. Туди ник, сюди ник, — увесь двір виникає, а діла не робить. Харьк.
Ви́никнути. См. Виника́ти.
*Ви́нирити, рю, риш, гл. = Ви́нишпорити. Я всі куточки випирила — нігде нема. Сл. Яворн.
Вини́ти, ню́, ни́ш, гл. Винить. Її і не винять. МВ. (О. 1862. I. 104). Учителю, чи ще ти не смирився і господа винитимеш устами. К. Іов. 90.
Вини́тися, ню́ся, ни́шся, гл. Виниться.
Ви́нишпорити, рю, риш, гл. 1) Переискать, перешарить по всем закоулкам. Тут же тобі така дітвора, шо все винишпорить. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. 2) Разыскать, выискать, найти.
*Ви́нищення, ня, с. Уничтожение, разорение. Сл. Нік.
Ви́нищити. См. Вини́щувати.
Вини́щувати, щую, єш, сов. в. ви́нищити, щу, щиш, гл. Уничтожать, уничтожить (все). Не винищили з його серця того рідного, дорогого. Г. Барв. 490.
Вині́вка, ки, ж. Винная бочка. Вх. Лем. 398.
Виніже́ночка, ки, ж. Неженка. Встречено только у МВовчка: Сестричка менша, виніженочка. МВ. III. 61.
*Вині́жувати, жую, єш, сов. в. ви́ніжити, жу, жиш, гл. Изнеживать, изнежить, избаловать. Сл. Нік.
I. Ви́нний, а, е. 1) Виновный, виноватый. За єдного винного сто невинних гине. Ном. № 7465. Я цьому не винна. Не винна доля, винна воля. Ном. 2) Должен, должный. Так як я вам винний. Ном. № 4053. Вона мені винна карбованця.
II. Ви́нний, а, е. 1) Винный. Камінне серце, а винний смак — чому то так? Ном., стр. 294, № 162. 2) Виноградный. Ой сіяла винні квіти із приполу… Мет. 139.
Ви́нник, ка, м. Винокур. Ви, броварники, ви, винники… Ходіте з нами на долину Черкень погуляти. Лукаш. 37. Ум. Ви́нничок.
Винникі́вна, ни, ж. Дочь винокура.
Винникува́ти, ку́ю, єш, гл. Быть винокуром.
Ви́нницький, а, е. Винокуренный.
Ви́нниця, ці, ж. 1) Винокурня. Між-
