Словник української мови (1927)/винишпорити
| ◀ винитися | Словник української мови В винишпорити |
винищення ▶ |
|
Ви́нишпорити, рю, риш, гл. 1) Переискать, перешарить по всем закоулкам. Тут же тобі така дітвора, шо все винишпорить. Харьк. у. Слов. Д. Эварн. 2) Разыскать, выискать, найти.