Величі́нь, ні́, ж. Величина; огромность. Ми можемо вияснити величінь сонця. Дещо. (4-те вид.). 26.
Вели́чкий, а, е. Большой. Вх. Зн. 6.
Вели́чко, нар. Ум. от ве́лико. Нас не вели́чко. Нас не много. Вх. Лем. 396.
Вели́чний, а, е. 1) Почитаемый, находящийся в чести, достойный. До попа ідемо, гостинці несемо житнії, пшенишнії — ми в попа велишнії. Мет. 25. Який сей хліб чесний та величний, щоб такі й ви були. 2) Величественный. Діла твої святі, величні, все сталося, як ти задумав. К. Псал. 260.
Вели́чність, ности, ж. 1) Значение, значительность, достоинство. Козаки у хлібі кохаються, ото як зійдуться, то й пита один одного: а скільки у тебе хліба, бо він у чому иншому величности не покладає. Могил. у. 2) Величественность.
Вели́чно нар. Величественно. Одягнися красотою шаною велично. К. Псал. 108. Як у нас велично та пишно. МВ. (О. 1862. III. 41). Ум. Вели́чненько. Бабуся, сидячи за столом тихенько і величненько, якусь думку собі думала. МВ. (О. 1862. III. 58).
Величноче́сний, а, е. Высокочестный, благородно честный. К. М. і Х. 39.
Вели́ччя, чя, с. 1) Величие. Ти своє величчя з неба на всю землю разпросторив. К. Псал. 14. Велике слово свідкує про величчя того народу, що зачав його в глибині свого духа. К. ХП. 131. 2) Величание, почет, честь. Марусю — калино, малино! нам на тебе дивитися мило, да на твоє біле обличчя, що зробила родоньку величчя. МУЕ. III. 152. Нарядила родоньку величчя, шо звеличали три двори. МУЕ. III. 152.
Велі́ння, ня, с. Веление, приказание. Обносять злющі мене словом, а я храню твої веління. К. Псал. 277.
Велі́ти, лю́, ли́ш, гл. Велеть, приказывать, приказать. Ой чому не прийшов, чому не приїхав, як я тобі, серденько, веліла? Мет. 31. Не велі́ти. Не позволить, не велеть, запретить. Мені мати не велить з тобою, серце, говорить. Мет. 54. Не велять ходити, дівчини любити. Мет. 92. Я не велю милому журитися. Мет. 99.
Вельбі́б, бо́бу, м. Род крупных бобов. Вх. Лем. 396.
Вельбу́читися, чуся, чишся, гл. Важничать, чваниться. Черниг.
Вельбу́чний, а, е. Важный, знатный. Я не вельбучний чоловік, — їм і рибу просту, і хліб. Черниг. у.
Вельґо́ґор, ра, м. Раст. Pisum macrocarpum. Вх. Пч. II. 34.
Ве́льми, нар. Очень, весьма. Дорогий шаг до сповіддя, а після сповіддя не вельми. Ном. № 7775. Ішов козак на линію і вельми надувся. Ном. № 792. Радуйся, Хвесе, кіт сало несе! радуйся вельми, бо вже перед дверми. Ном. № 12680. Я маю вельми дорогий крам. Макс. Вельми добре. Киев. у.
Ве́льмий, а, е = Вели́кий. Боже єдиний, боже вельмий! Тепер увесь світ на хабарові стоїть. Киев. у. Святий боже, святий вельмий, змилуйся над нами. Киев. у. Дощ іде, та не вельмий. Васильк. у.
*Вельмипова́жаний и вельмиповажний, а, е. Многоуважаемый. Сл. Нік.
*Вельмишано́вний, а, е. Высокопочтенный, высокочтимый. Сл. Нік.
Вельмо́жа, жі, м. Вельможа. Желех.
Вельмо́жество, ва, с. Знать. К. ЧР. 200.
Вельмо́жний, а, е. Знатный, вельможный; могущественный. Доля карає й вельможного й неможного. Ном. № 1729. Вельможна громада. Шевч. 126. Була колись шляхетчина, вельможная пані. Шевч. 130. Вельмо́жний па́не. Милостивый государь (титул). Вельможний пане, моя жінка несповна розуму. Рудч. Ск. I. 187.
Вельмо́жність, ности, ж. Знатность. Желех.
Венбе́рь, рю, м. = Имбе́рь. Несу перчику, венберю на сюю любу вечерю. Грин. III. 539.
Венге́рка, ки, ж. Род слив, венгерская слива. Уман. IV. 39.
*Венгерь, ря, м. Венгерец-коробейник (Еще в недавнее время ходили по селам уроженцы Венгрии, украинцы и словаки, разнося галантерейный товар). Там венгерь прийшов та такого краму наніс та як розіклав — аж очі бере. Звен. у. Ефр.
