Словник української мови (1927)/велико
◀ великість | Словник української мови В велико |
великовоїн ▶ |
|
Ве́лико, нар. Очень; сильно; много. На свого сина велико сердився. ЗОЮР. II. 49. Инший велико знає, а в мене пам'яти не має. Велико розумна… велико здібна. К. ХП. 16. Ум. Вели́чко.