за ворота, від вітру валюся. Мет. 20. *3) Быть в сукновальне, в валянии. Там валилося моє сукно. Сл. Яворн.
Ва́лів, лова́, м. = Ва́ливо. Натягни води до валова. Вх. Зн. 5. Ацю до валова. Фр. Пр. 135.
Валі́й, лія́, м. Сукновал. ЗЮЗО. I. 286.
Ва́лка, ки, ж. Обоз. Прийшов же син Гавриленко а до чумаків до валки. Рудч. Чп. 32. Кононенків чесний поїзд валкою несеться. Мкр. Н. 22. Ум. Ва́лочка.
Валки́й, а́, е́. О гончарной глине: тощая глина, требующая примеси более жирной глины. Вас. 177.
Валкува́ти, ку́ю, єш, гл. Скатывать в вал (сено).
Вални́ця, ці, ж. 1) Перекладина, на которой лежат концы вала (в мельнице). Черниг. у. Мик. 480. *2) Подшипник. Сл. Дубр. Ум. Вални́чка.
Ва́лоб, ба, м. Род толстой доски. Шух. I. 188.
Валови́й, а́, е́. 1) Сделанный из ва́лу 2. Волоки шовкові удвоє жіноцькі щирі валові. АД. I. 168. 2) Относящийся к валу.
Валови́на, ни, ж. 1) = Вал 2. МУЕ. III. 19. 2) Ткань из ва́лу 2. Могилев. у. Желех. 3) Пеньковые очески. Гол. Од. 40.
Валови́тий, а, е = Вайлува́тий. Вх. Зн. 5.
Валов'я́ний, а, е. Сделанный из валу 2. Желех. Валов'яний клубок. Драг. 44.
Вало́к, лка́, м. 1) Ум. от вал. 2) Часть граблей, на которой укреплены зубья. Шух. I. 166. 3) Брус бороны, в который вставлены зубья. Чуб. VII. 401. 4) Часть ткацкого снаряда шну́рів. МУЕ. III. 21. 5) Часть друлівника́. Шух. I. 277. 6) Часть мотови́ла. Шух. I. 150. 7) = Вал 4. Ополудні гребли сіно і в валочки клали щільно. Мет. 315. Ум. Вало́чок. 8) = Кача́лка 1. Тісто роскачують валком. МУЕ. I. 103.
Ва́лочка, ки, ж. Ум. от ва́лка.
Вало́чок, чка, м. Ум. от вало́к.
Валува́ння, ня, с. Лай многих собак. Собаки де-где не спали. Як проходили хлопці темними вулицями, — позаду їх піднімалося неприязне валування. Мир. ХРВ. 240.
Валува́ти, лу́ю, єш, гл. 1) Сильно лаять. Десь вовк у селі, бо так собаки валують. Черк. у. Чи чули ви, як сю ніч валували собаки? КС. 1883. XII. 700. 2) О баранах: совокупляться с овцами. Барани валують вівці, від чого ті стають кітні. Шух. I. 210.
*Валува́тися, лу́юся, єшся, гл. Возиться, барахтаться. Мущина дужки, як медвідь, бо, знаєте, і не боязливий. З ним валувалися зо три годині по хаті: їх чотирі, а він один. Стеф.
Валу́чня, ні и валу́ша, ші, ж. = Валю́ша. Чуб. VII. 34.
Вальбійка, ки, ж. Корыто. Пайцата жрут з вальбійки. Вх. Уг. 229.
*Ва́лька, ки, ж. Скатаный комок глины. Полт. Золотон. у.
Вальки́р, ру, м. = Альки́р. Чуб. VII. 382.
Валькиро́вий, а, е. Относящийся к вальки́ру. Став серед хати проти валькирових дверей. Св. Л. 199.
*Вальківни́ця, ці, ж. Каток, вал. Сл. Дубр.
Валько́вий и валько́ваний, а, е. О постройке: сделанный из глины, глинобитный. Желех.
Валькува́ння, ня, с. 1) Выведение глиняной стены. 2) Обмазка стен глиной (валька́ми).
Валькува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Делать из глины стены постройки. Каменец. у. 2) Обмазывать стены толстым слоем глины. Чуб. VII. 380. Сим. 129.
Валькува́тися, ку́юся, єшся, гл. О постройке: быть обмазываемым глиной (валька́ми). Е, ця хата ще раз валькуватиметься. Залюбовск.
Валькува́то, нар. О ходьбе: не твердо, шатаясь. Цей уже ходе валькувато, а той, хоч йому сто чотирі годи, той ходе так як молодий. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Ва́льни́й, а, е. 1) Хороший, красивый. А Михасьо з Мариною там то вальна пара. Грин. III. 650. 2) Сильный, обильный, во множестве имеющийся. Такий вальний сніг на дорозі, що й не пройдеш.
Ва́льо́к, лька́, м. Комок мокрой глины, приготовленной для обмазки стен,
