рытца для пищи. Сим. 19. Всю страву в вагани вливали і роздавали всім ложки. Котл. Ен. II. 12. 2) = Но́чви. Сів (дурень) у вагани та й плава. Мнж. 79. Ум. Ваганки́. Біля куреня уже стоять ваганки, повнісінькі галушок з салом. Греб. 401.
Вагани́ці, ни́ць, ж. мн. = Вагани́, если не ошибка вместо: ногави́ці? Було собі три брати: шли собі широкою дорогою, найшли собі рукавиці, ваганиці і вроки… Стали поділятися: одному — рукавиці, другому — ваганиці, третьому — вроки. (Заклин.) Чуб. I. 132.
Ваганки́. Ум. от вагани́.
*Вага́ння, ня, ср. 1) Колебание, качание. 2) Колебание, нерешительность. Сл. Нік.
*Вага́р, ря́, м. Весовщик. Сл. Дубр.
Вага́тися, га́юся, єшся, гл. Колебаться, не решаться. От громада й присудила: комусь треба лізти у яму і подивитись, що там таке; всі вагаються. Рудч. Ск. II. 195.
Вагівни́ця, ці, ж. Весы. Усі на божій вагівниці легкі, нікчемні, як полова. К. Псал. 140.
Вагітна́, прилаг., употр. только в ж. р. Беременная (о женщине). Рудч. Ск. I. 209.
*Вагітні́ти, ні́ю, ні́єш, гл. Беременеть. Херс. Нік.
Вагове́, во́го, с. Весовой сбор. К. (Желех.).
Ваго́ви́й, а, е. 1) Продающийся на вес. Одібрав він миску слив вагових. Мкр. Н. 31. Сталась йому причина — вагова сіль прибила. Рудч. Чп. 169. Сіно вагове. 2) Весовой. 3) Вагови́й дрюк, дрючо́к. Шест для поднятия воза при подмазке колес. Чуб. VII. 404.
*Вагови́к, ка, м. Грузовик. Сл. Дубр.
Ва́гом, нар. На вес, по весу. Усім росказали, який то Тихон став скупий, що вже й хліб вагом дає. Кв. II. 19.
Ваго́н, ну, м. Вагон. Порядився з людьми на цілий вагон на чугунку возити овес. Г. Барв. 204.
*Вагони́ти, ню́, ни́ш, гл. Тяготеть. Про ту лягу велику, що вагонить над Сходом і Заходом. Кул.
Вагоні́ти, ні́ю, єш, гл. Беременеть. Дівка не повинна їсти усього близнята — яблука там, чи що, бо буде вагоніть усе близнятами. Ном. № 286.
*Вагоново́д, да и вагоново́да, ди, м. Вагоновожатый. Пр. Пр.
Вагота́, ти́, ж. 1) Тяжесть. Ваготу набірати. АД. I. 334. Звелів водам згромадитись на хмарах. І ваготи не чують, не порвуться. К. Іов. 56. 2) Беременность. Сестра у ваготі ходить. Киев. г.
Ваготі́ння, ня, с. Тяготение. Ньютон назвав цю силу ваготінням. Ком. I. 57.
Ваготі́ти, ті́ю, єш, гл. Тяготеть. Желех.
Вагува́тися, гу́юся, єшся, гл. 1) = Вага́тися. Вх. Зн. 5. 2) Ссориться, спорить. Його силують, одвертають од неї, а він кислоокої Хвеськи, що батько йому велить любити й брати за себе, не хоче, і вони що-дня вагуються. Така звяга йде в дому. Г. Барв. 536. 3) Меряться силами? Їхало 12 братів на войну, тринадцята сестра… билися, вагувалися, сестра пристала, кров іти перестала. (Заговор). Грин. II. 315.
Ваґа́ш, ша́, м. Дорога, которою ходят в полонинах овцы на пастбище. Шух. I. 210.
Ва́да, ди, ж. 1) Вред. Отим за оце і вади не буде. Канев. у. 2) Недостаток. Нема чоловіка без вади. Ном. № 2446.
Ваджува́тися, джу́юся, єшся, гл. — до ко́го. Привязываться, приставать к кому. Вх. Уг. 229.
Ва́дити, джу, диш, гл. 1) Вредить. Ледачому животові і пироги вадять. Ном. № 7159 Хліб на хліб не вадить. Ном. № 12028. Багацько не вадить. Ном. № 1366. Як не чує, то й не вадить. Ном. 2) Безл. Тошнить.
Ва́дитися, джуся, дишся, гл. Ссориться. Ой, мужу, та не вадьмося, та ходім до дому та порадьмося. Гол. III. 544.
Вадки́й, а́, е́. 1) Вредный. 2) Тошный. Уман. IV. 120.
Ва́дко, нар. 1) Вредно. Левч. 16. 2) Тошно. Левч. 163. Ва́дко мені́. Мне плохо, я нехорошо себя чувствую. Желех.
Вадли́вий, а, е = Вадкий. Закр. Уман. I, 104; IV, 120.
Вадли́во нар. = Ва́дко. Уман. I. 104.
Важа́к, ка, м. Палочка, на которой
