Словник української мови (1927)/вагани
| ◀ вагадло | Словник української мови В вагани |
ваганиці ▶ |
|
Вагани́, ні́в, м. мн. 1) Продолговатая деревянная миса, род небольшого корытца для пищи. Сим. 19. Всю страву в вагани вливали і роздавали всім ложки. Котл. Ен. II. 12. 2) = Но́чви. Сів (дурень) у вагани та й плава. Мнж. 79. Ум. Ваганки́. Біля куреня уже стоять ваганки, повнісінькі галушок з салом. Греб. 401.