Буркуно́чок, чка, бурку́нчик, ка, м. Ум. от бурку́н.
Бурку́т, та, м. Бьющий ключ, источник кислой минеральной воды. Шух. I. 16, 17.
Буркута́ти, чу́, чеш, гл. = Буркота́ти. Мил. 209.
Буркуто́вий, а, е = Бурку́тський. Желех.
Бурку́тський, а, е. Принадлежащий источнику кислой минеральной воды. Вода буркутська. Шух. I. 17.
Бурла́к, ка́, бурла́ка, ки, м. 1) Бобыль, бездомный человек, работник вдали от родины. Рудч. Ск. I. 206. Бурлак сам горить як свічка: як до роботи, як до охоти. Ном. № 10684. Нема в світі так нікому, як бурлаці молодому, що бурлака робить, заробляє, аж піт очі заливає, а хазяїн його лає. Нп. 2) Холостяк. Любої пари не знайшов, а побратись аби як не гоже… Так довіку бурлакою й зоставсь наш Гриць. МВ. I. 64. Козаче, бурлаче, що тебе зсушило? Нп. Ум. Бурла́ченько. Чуб. V. 639. Бурлачо́к. КС. 1882. XI. 231.
Бурлакува́ння, ня, с. 1) Жизнь бобыля, вечного батрака. 2) Холостая жизнь.
Бурлакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Быть бобылем, батраком, бродяжничать. 2) Вести холостую жизнь. МВ. II. 142. Та йди додому хазяйнуй із жінкою, а я вже буду бурлакувать. Рудч. Ск. I. 207.
Бурла́ха, хи, ж. ? Світилка-шпилька у стіні, а сваха-бурлаха у хлеві. Чуб. IV. 357.
Бурла́цтво, ва, с. 1) Соб. от бурла́ка. Понаходило бурлацтва й гайдамак. Стор. МПр. 75. 2) = Бурлакува́ння. Чуб. V. 524. Рудч. Чп. 220. Ой хвортуно, хвортувино, послужи нам, як служила: служила в бурлацтві, служила в козацтві, послужи ще й у чумацтві. Рудч. Чп. 219.
Бурла́цький, а, е. Принадлежащий бурла́ці, к нему относящийся, свойственный ему. Молодий бурлацький син. Рудч. Чп. 115. Ніхто не заплаче по білому тілу по бурлацькому. Рудч. Чп. 153. Бурла́цьке со́нце. Луна, — шутливое название, данное потому, что бурла́кам часто приходится ходить ночью, скрываясь. Бурла́цький отче-наш. Шутливая молитва, в которой просят избавления от разных бед жизни бурла́к. О. 1861. X. Св. 50.
Бурла́ченько, ка, м. Ум. от бурла́к.
Бурла́чити, чу, чиш, гл. = Бурлакува́ти 1. Рудч. Чп. 11.
Бурлачи́на, ни, м. = Бурла́к. Ой да прийшли бідну бурлачину у некрути брати. Чуб. V. 1026.
Бурла́чка, ки, ж. Бездомная женщина, батрачка. Левиц. ПЙО. I. 165.
*Бурлачня́, ні́, ж., соб. Бурлаки. Сл. Яворн.
Бурлачо́к, чка́, м. Ум. от бурла́к.
Бурли́вий, а, е. Бурливый, бурный. Сказав: о жизнь! бурливе море, хто цілий на тобі оставсь? Котл.
Бурли́-голова, ви, м. Беспокойный человек, забияка. Як прийде оця бісова бурли-голова додому, — так усе й піде перевертом по хаті. Екатериносл. г.
Бурли́ти, лю́, ли́ш, гл. Бурлить. Чути — щось гуде клекоче, бурлить страшніше самого грому. Кв.
Бурлі́й, лія́, м. Крикун, возмутитель. Зараз деякі бурлії схаменулись, подумали про свою голову. К. ЧР. 311.
Бурло́, ла́, м. Ругань, ропот. Мнж. 176. Зби́ти бурло́. Поднять сварливый шум. Мнж. 176. Бурла́ би́ти. Бездельничать. Що день тобі у бога бурла б'є та каламуте. Павлогр. у.
*Бурлува́тися, луюся, єшся, гл. Бурлить. Вода у Дніпрі бурлується. Сл. Яворн.
Бурма́к, ка́, м. Ворчун, брюзга. Вх. Зн. 4.
Бурми́ло, ла́, об. 1) = Бурма́к. Вх. Зн. 4. 2) Прозвание медведя.
Бурми́стер, стра, м. Бургомистр. К. ЧР. 225.
Бурмисте́рський, а, е. Принадлежащий, свойственный бургомистру.
Бурмистре́нко, ка, м. Сын бургомистра.
Бурмистрі́вна, ни, ж. Дочь бургомистра.
Бурмистро́ва, вої, ж. Жена бургомистра.
