Словник української мови (1927)/бурлакувати
| ◀ бурлакування | Словник української мови Б бурлакувати |
бурлаха ▶ |
|
Бурлакува́ти, ку́ю, єш, гл. 1) Быть бобылем, батраком, бродяжничать. 2) Вести холостую жизнь. МВ. II. 142. Та йди додому хазяйнуй із жінкою, а я вже буду бурлакувать. Рудч. Ск. I. 207.