людьми, цієї найдужчої перешкоди для всякаго світла, і запобігати „всякому униженію низшихъ классовъ“. Виховання молоді та відповідна література повинні були, на думку братчиків, сприяти й росповсюдженню ідей брацтва.
Ці загальні тези брацтва детальніше роскриваються в замірах поодиноких братчиків. Так, ми знаємо, що Шевченко ще попереду носився з думкою про народні видання, а Маркович, як видко з виказів Костомарова під час слідства, „имѣлъ большую охоту“ видавати українською мовою „Сельское Чтеніе“ для народу; на цю думку пристали Гулак, Шевченко, Куліш та Костомаров, а також присоглашали й инших людей[1]. Гулак особливу увагу звертав на заснування народніх шкіл та видавання популярних книжок для народу[2]. Куліш, у якого під час арешту між иншими знайдено проект прохання до царя, щоб дозволено було заводити по Україні школи для освіти народу[3], в своїх згадках про ті часи переказує, що була серед братчиків думка „проповідати серед просвіщенних панів українських визволення народу з кріпацтва дорогою просвіти“[4]. Ще виразніше про це говорив тоді Шевченко навіть між широкими кругами, в яких він бував, як найпопулярніший на Україні поет. Так, Варфоломей Шевченко в своїх споминах росказує, що Тарас показував йому портрети своїх приятелів (видима річ, братчи-
- ↑ „Былое“, 1907, VIII, 205.
- ↑ „Галерея Шлиссельбургскихъ узниковъ“, т. I, стр. 47.
- ↑ Кониський Ол. — Тарас Шевченко-Грушівський, т. I, стор. 234.
- ↑ Куліш — Хуторна поезія, Львів, 1882, стор. 8.
