В мануфактурній промисловості досвід показав, що з переходом з 12 годин праці на 11 прибуток промисловців піднісся.
Прибутковість та комерційність часто теж говорить в користь 8 годин праці. Професор Віденської Політехніки М. Ріга довів, що при праці на три черги в добу по 8 годин продуктивність в роботі більша, ніж коли працюють в дві черги по 12 годин, бо в першому випадкові доба в 24 години дає дійсної роботи 94–97 %, а в другому — 83 %.
Фізіологи та фізики вирахували, що коли людина працює нормально, то трата людської енергії збільшується в порівнанню, коли вона нічого не робить, на цілих 800 калорій. З цих 800 калорій цілком на працю на користь промисловця йде 300 калорій, які найдоцільніше можна утилізувати тільки при скороченій днині, а саме при 8 годинах праці. Теж сконстатовано, що як встановлення на фабриці 6 годин праці, так само й запровадження більше 8 годин в однаковій мірі сильно побільшує кошти продукції.
Російський учений фізіолог Сеченов доводить, що коли наше тіло спочиває 8 годин, а в стані акції перебуває 16, то серце спочиває на добу 16 годин, а працює 8 годин, уважаючи за працю серця стиск його, що триває 0,3 секунди, а за опочинок — перерву між стисками, що триває 0,5 секунди. Сеченов заявляє, що з погляду фізіології людина мусить працювати на добу лише 6 годин. Правда, воно тяжко встановити якусь аналогію між переривчатою працею серця і працею взагалі людини. Видно ясно, що чим коротший спочинок, тим робітник має менше здатности мускульно працювати понад 6 годин.
Розумова праця теж зморює людину, як і фізична праця, хоч досі на це дивились инакше. Змора впливає на всю людину в цілому й на всі її властивості.
Крім оцих вищенаведених доказів на користь 8 годин праці, Масарик далі розглядає з такою самою доказовостю конечність скорочення робітньої днини з погляду інтересів гіґієни, нещасних випадків, методичности в праці, з погляду інтересів освітніх, культурних, моральних, інтелектуальних, політичних, соціяльно-політичних і загально-вселюдських. Всі вони говорять за скорочення.
Піднісши значіння наслідків, які дало робітничій класі скорочення робітньої днини в державах, де це вже зроблено, Масарик для ілюстрації порівнює англійського робітника з російським. В Росії умови праці страшні, цілком азіятські. На багатьох заводах працюють до повної змори неозначений час. Зокрема — пекарі. Коли ж робітник зовсім спадає на здоровлю, йому дають відпустку на 4–6 тижнів, після котрої він знова працює в тих самих умовах і при тому ж самому порядкові. Так працюють лише мурини та раби! Спочатку російський робітник працює з захопленням, а відтак поволі зменшується захоплення і темп роботи й нарешті доходить до зника. Всі, хто відвідував російські заводи, стверджують, що Росіяне не мають тямки що є таке сталість в роботі.
В Англії, навпаки, робітники працюють і методично і без перерв. Вони, як і їхні хазяїни, вважають за краще працювати дійсно 6–7 годин, ніж довго та поривчасто, як це в Росії.
В кінці реферата Масарик нагадує, що в Чехії справа 8 годин праці стара. Вже Коменський був поборником за 8 годин, й у своєму творі «Дидактика», коли ще не було на світі ні заводів, ні машин, писав так:
«Доба має 24 години. Для потреби життя й здоровля ти поділи її на три частини: 8 годин на спання, 8 годин на їжу, прогулки, забави, дискусії, а решту 8 годин залиши для праці, яку виконуй без поспіху і хапливости, бо кожна
