Окрімъ Бескидівъ, великихъ гіръ Украіна не має. Тоті, про котрихъ тутъ бесіда, найвисшими своіми верхами не досягають 1½ тисячи стіпъ. Становлять вони осібний системъ, въ котрімъ поодинокі пасма більше або менше стоять въ звязі поміжъ собою. Не всюди тая звязь іхъ, на перший позіръ, видна; часто знижаються и зрівнюються зъ підвисшеною поверхнею рівнини, и тілько відъ часу до часу вибігають громадками въ висші горби. Але всюди можна слідъ іхъ вислідити по горбахъ и підвисшенняхъ, що, мовъ ланцухъ, лучать ті громади зъ собою. И зъ Бескидами лучиться той гірський системъ и такимъ чиномъ видається мовъ би іхъ продовженою вітвою. Зав'язується тота вітва у Бескидівъ на границі Чорноморськоі и Балтицькоі похилости. Межи Стрвяжомъ (допливомъ Дністра) а Вігромъ (допливомъ Сяну) відрізується вона двома легкими пасмами відъ підгірськихъ хребтівъ. Оба — одно відъ Хирова (надъ Стрвяжомь), друге відъ Нижанковець (надъ Вігромъ) — простують идъ Городкові, лучаться въ одно пасмо и доходять до Львова, де трохи висше піднеслися. Одна вітва вибігає зъ-відси идъ полуночи; до Жовкви на правий бікъ гиляку пустивши, тягнеться дальше на Янівъ, Немирівъ, черезъ границю, въ Люблинську губернию, де ширше розрослася и ще разъ висше піднеслася. Головна-жъ вітва виходить зъ підо Львова, насампередъ на полудневий східъ (идъ Давидову), дальше звертається на східъ идъ Яхторову, въ Золочівське. Въ середині Золочівського округа, межи жерелами Серету и Стрипи (допливами Дністра, Стиру (допливомъ Припеті) и Буга (допливомъ Висли) ділиться зновъ на два рамена. Одно незначною вижиною звертається на північъ, яко продовженнє ділу водного Европейського, и тягнеться межи допливами Буга и Припеті, дальше черезъ Литву въ Московщину, де зъ вижиною Валдайською лучиться и нашому Дніпрові початокъ дає. Друге рамя иде на східъ — на Гологори, Білокамінь, Підгірці и входить въ Российське царство поміжъ Кременцемъ и Владимиромъ-Волинськимъ. Тутъ ділиться зновъ на дві вітви. Одна вітва иде на східъ, полудневимъ краємъ рівнини Припетськоі, підвисшається при м. Староконстантинові, пускаючи вітви на північъ идъ Припеті, поміжъ ріками Стиромъ, Горинню и Случчю; відъ Староконстантинова переходить вона въ високу плащину и ажъ підъ Киевомъ зновъ вибігає въ горби. Друга вітва звертається на полудневий східъ идъ Білозерці, де принимає характеръ гористого пасма, зъ широкимъ хребтомъ и висотою до 1120', и тягнеться дальше идъ м. Межибожу. Зъ відти однимъ раменемъ иде на східъ, поза р. Богъ; другимъ звертається идъ Каменцеві и товаришить відтамъ вже дальше Дністрові до м. Ямполя, а одною галузею ажъ до р. Ягорлика. Відъ Ямполя звертається се рамя на східъ, на гранитну підставу, котра въ Ямполі Дністеръ перейшла, переходить Бугъ, де такожъ, межи Ольвиополемъ и Вознесенськимъ, пороги творить, лучиться потімъ зъ попереднімъ, східнимъ раменемъ, що відъ Межибожа пішло поза Богъ північнимъ бокомъ, и досягає Дніпра понизше Катеринослава. Тутъ скалистими гранитними лавами (порогами) переходить Дніперъ и тягнеться за Дніпромъ на східъ, дальше на східъ північний.
За Дніпромъ, окрімъ сёго пасма, ще одно иде зъ північноі части Курськоі губерниі на полудне, полудневий східъ, потімъ на полудневий западъ, и дає початокъ рікамъ Оці, Сосні, Сеймові и др. Оба пасма, по тімъ боці Дніпра не творять вже гіръ, а тілько горбоваті згірря, и тілько надъ ріками стаються стрімкійші.
Що до геогностичноі складні въ посередніхъ горахъ Украіни, треба розріжнити дві части. Гори въ Галичині, відъ Бескидівъ почавши, дальше вв Волинській губерниі, по жерела Случи, відтакъ полоса, идуча на північъ въ Люблинську губернию, и полоса, идуча зъ Волині на полудневий східъ черезъ Поділлє здовжъ Дністра акв по р. Ягорликъ — въ головній части складаються зъ пісковця, вапнянку, крейди, илу и глини, суть такъ-званоі новійшоі формациі. Замітною появою въ сихъ горахъ суть печери, обвішані часто малими сталактитами. Печеру таку має гора Почаівська; найбільше-жъ іхъ стрічаємо въ скалахъ по-надъ Дністромъ, и коло м. Могилева має одна така печера 240◻' объєму, а 12' висоти. Въ такій-же печері підъ Илашовицями уряджена церковъ; и підъ с. Ладавою въ такій печері викована церковъ — старий дуже археологичний забитокъ Поділля; підъ Китайгородомъ випливає зъ подібноі печери жерело и творить, спадаючи зъ неі, красний водоспадъ; тоже и въ печері въ Кривчику. Надъ Ягорликомъ кінчиться довге тото пасмо; тутъ ёго послідні випустки спадають въ херсонську низину.
Друга часть гіръ посередніхъ, відъ правого берегу Случи зачавши — на Волині, а відъ Межибожа надъ Богомъ и Ямполя надъ Дністромъ — на Поділлю и дальше на східъ, — вся тота часть гіръ спочиває на підставі зъ граниту (такъ-званоі первістноі формациі), котра горамъ симъ надає осібний характеръ. Вони въ рівнинахъ підносяться легкими горбами, але надъ ріками вистають стрімкими, голими скалами по-надъ береги.
Межи значнійшими високостю точками посередніхъ гіръ найвисші: Гора-Замкова ві Львові
