позір

позір

Позі́р, зо́ру, м. 1) Видъ. Ось візьміть оцю диню; позір гарний у неї. Волч. у. 2) На позі́р. На взглядъ. Так як на позір, то це масло наче таке саме, як і те. Пирят. у. І на позі́р нема́. Совсѣмъ нѣтъ. І на позір немає кавунів, а сіяв густо. Волч. у. 3) — да́ти. Обратить вниманіе, наблюдать, присматривать. Вх. Лем. 452.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924