В цім розділі ми зводимо пісні про житьтьа нашого народу в остатні часи осібного врьаду в двох козацько-украјінських земльах: Гетьманшчині (тепер Полтавська ј Черниговська губерніјі) ј Слобідчині, або Слобідсько-Украјінських полках (тепер губерніја Харьківскка з украјінськими частинами губерніј Курськојі ј Воронежськојі). То були часи, коли виборно-громадські козацькі порьадки по части сами замирали, виробльујучи з себе чиновників і панів, а більш задавльувались урьадом царським, котриј помагав і самому зросту чиновників і панства над громадами козацькими ј посполітими.
Рішучиј нагніт царського врьаду на козацькі порьадки починајетьсьа післьа побіди царьа над Мазепоју ј запорозцьами в 1709 р.
З того часу Гетьманшчина вдержује тільки тінь старојі вільнојі вправи: коло гетьманів (Скоропадськиј 1708–1722, Апостол 1727–1734, гр. Розумовськиј 1750–1764) ставльатьсьа царські дозорьці ј опекуни (міністри, коллегіјі), а двічі (1722–1727 і 1734–1750) «Малороссіја» вправльајетьсьа зовсім без гетьманів, поки в 1764 р. вона не поставлена була конечне під урьад царських чиновників, на рівні з московськими намісництвами ј губернијами. Подібно ж підводилась під чиновницькиј урьад і Украјіна Слобідська, хоч у ніј не було ніјакого Мазепи, поки в 1765 р. конечне не обернута була в губерніју.
Ми споминали в Переднім слові до цејі частини (I вип. XV–XVIII) шчо царі XVIII ст. і навіть дејакі вчені XIX ст. виставльајуть ці переміни, јак користні простому народу на Украјіні, котриј терпів од козацькојі старшини. От же пісні, котрі співа тој простиј народ про ті часи, показујуть, јак жилось јому під тодішнім царським на-