радах, доносили, що на кутю (Святий Вечір) проти полку буде збройний виступ у самім Пісочнім та що цей виступ має підтримати іззовні російський відділ. Завважено присутність матросів червоної ґвардії в Пісочнім, які приїхали очевидячки, як звязкові зі Столпців. Одна зі сестер жалібниць, що була при полку на посаді лікаря, побувала на дуже таємній нараді комісарів Пісочного та червоноґвардійців і принесла повний плян нашого майбутнього розброєння, яке мало відбутися в півночі на 25., коли то сподівалися зменшення поготівля задля святкування Різдва. Одночасно з внутрішнім виступом мали підійти і червоно-ґвардійці зі Столпців.
Треба було оминути цього розброєння, а тому треба було відходити на схід, числячися з тим, що так-сяк пощастить переправитися через Німан.
Неспокійна була Різдвяна ніч для Гордієнківців. У темноті, малими гуртками почали тягнутись через Пісочне на схід вози навантажені хлібом і набоями. Тяжко зі скрипотом, перетягались вони через Колдобину, що була на східньому виході з Пісочного і зникали в пітьмі та мряці. Все Пісочне гуло пяними співами та лише в українському куті було тихо, бо люде сиділи по хатах у повнім поготівлі з крісами в руках, чекаючи на свою чергу до відвороту.
Повне поготівля заряджено і в штабі полку, де поміж двома телєфонічними апаратами з озброєними телєфоністами стояла маленька ялинка слабо освітлюючи шабашовими свічками невелику кімнату, до якої що 10–15 хвилин входили Гайдамаки з донесеннями: — „Здорові були батьку! З кутею! Сотні з Осиповщинського кінця вирушили“ — „Святий Вечір батьку! дозволь від попа забрати скоростріл?“
