Сторінка:Осип Турянський. Поза межами болю. 1921.pdf/239

більшого поета України й одного з найбільших ліриків світової літератури, доказують, що Юлія Вірґінія, авторка перекладу, не була в силі дорівняти німецьким перекладом елементарній могутньости й одночасно простоті Шевченкового слова. Із творів Івана Франка, найбільшого поета після Шевченка, не перекладено досі на німецьку мову нічого визначнішого. Збірка новель Коцюбинського п. н. »Pro bono publico«, яка появилася в німецькім перекладі, доказує, що Коцюбинський великий мистець слова, однак його новелі не обіймають цілости і всеї глибини життя, а дають нам тільки його артистично викінчені фраґменти. Твір Винниченка в німецькім перекладі п. н. »Ehrlich zu sich selbs« не заслужив рішуче на те, щоб його перекладити на європейські мови, бо його рапава, невироблена й несмачна форма, а головно його карколомно руїнницька ідея, зглядно брак усякої позитивної ідеї — все те дає Европі не правдиву, тільки викривлену картину української душі. На щастя такою українська душа не є, бо видно у творі »Чесність з собою« на кождому кроці вплив не української своєрідности, а російського нігілізму.