народньої різні, за те, що також хотів засісти у сім'ї народів, як вольний з вольними, рівний з рівними. Однак безмізкі західньо-европейські діпльомати кинули на нього присуд смерти в імя »єдіної недєлімої Рассєї«. Це злочин на европейській культурі, це злочин на духові всього людства нищити всякими воєнними засобами, а навіть »санітарними кордонами« такий здоровий і талановитий, для світової культури так необхідний народ, як український.
Хоч політичні змагання українського народу звісні здебільшого кожній освіченій людині в Европі, то, нема де правди діти, характер, душа Українців були для Европи повиті тайною, а радше псіхе українського народу ідентіфіковано з псіхе російського народу. Звісно, що душу кождого народу можна найглибше пізнати з його духової творчости, в першій мірі з його літератури. В цьому напрямку Европа не мала досі нагоди пізнати докладніше український народ. Правда, дещо з української літератури перекладено на німецьку мову, однак ці перекладені твори не відзеркалюють вірно української душі з оцих причин: Переклади поезії Тараса Шевченка, най-
