Сторінка:М. Коцюбинський. Твори. Том III. 1924.pdf/82

Вам тільки аби їсти, дурні. Сердишся, що таке кажу? А от поспитай Марка, послухай, що розумні люде скажуть. Він би вам сказав: дурні, зроду-звіку дурні. Вам дають жменьку пшона, а забірають всі ваші яйця, або ріжуть вас на юшку. А ти, півне, по дурному тріпаєш крилами, храбруєш. Коли б ти був такий сміливий, як Марко, ти не дав би своїх дітей продавати панам на печеню. А може ні? Ну, та ти півень, а Марко орел. Ти послухав би, що він каже… Він каже… Та що ти тямиш? ти нічого не розбереш! Бо коли б ти був розумніший, то побачив би, що й люде такі, як кури… Ну, чого кудкудачиш, біленька? Чого смієшся? Думаєш, я не знаю, що у вас добре? Думаєш собі, що ти кохаєш, кого сама схочеш, а я мушу віддатися за Прокопа, бо мати його за мене сватають? Дурна, дурна… Та нехай мене печуть, нехай ріжуть… нехай краще закопають мене в землю! Чуєш ти, зозулястенька? Ну, пішла геть, коли головою крутиш, невірна! Не бійсь, Марко нікому мене не дасть… бо він орел… а над ним, знаєте, кури, вороння того, вороння… мало не заклюють. Коли й люде на нього, і староста, і навіть тато нападаються… а він добра хоче людям. Не тато, а Марко… Чуєте ж, кури, який він добрий, Марко мій… За те його парубки й дівчата страх люблять… і слухають. А ти куди, проклятий? Агуш! бач — наслідив на книжці! Що мені Марко скаже, як побачить на ній півнячі сліди? Скаже: півень більше начитав, ніж ти. Ну, тепер усі гетьте, агуша, бо мені треба читати. Присунусь ближче до сонечка, хай і воно загляда в книжку, хай і воно читає… Ну, разом!…

^**^*