Сторінка:М. Коцюбинський. Твори. Том III. 1924.pdf/234

Цю сторінку схвалено

Вони будуть щасливі. Він перестане служити цим товстопиким хаджам, що сидять по канапах, важкі й непорушні, немов мішки з мукою. Він буде робити любиме діло, готувати нове покоління до нового життя. А тим часом жваво й зручно розносив дрібні філіжанки і вився поміж гостями, як в'юн. Тому сказав слово, там засміявся, встряв на хвилину до гурту і знов варив каву.

Молодь зібралась в окрему купку. Там ішли розмови про недавній спектакль.

Якийсь сільський челядник згадав про свого муллу. Той, як почув, що сталось в Бахчисараї, то так налякався, що кинув правити десятину. Ще може з голоду згинути.

— Рустеме, як згине мулла з голоду, ти будеш одповідати! — гукали до нього звідти.

— Овва! — світ не завалиться, як стане менче одним муллою!..

— Він буде годувать його діти…

— Ха-ха! — сміялась молодь.

— Не тепер дасть одповідь, то в день останній, — заскрипів Сулейман. — О! як затрубить тоді сурма і прочитає Аллах книгу в його лівій руці!..

І скинув злим оком на молодь…

Абібула правив сусідам про чудо.

Бліде обличчя світилось в нього немов при місяці, а очі горіли од згадки.

— Холодний вітер повіяв — страх обняв душу… сила Аллаха спустилась з неба… підняла біле рядно, і встав на ноги каліка…

— Тц… тц… — цмокали правовірні та хитали побожно чалмами…

— Дозвольте мені перерізати медом ваші слова, — ввічливо звернувся до нього якийсь мо-